Віктор Сідорук
У Хмельницькому попрощалися з сержантом Віктором Сідоруком, який родом із села Дубова. Він загинув 11 травня 2022 року поблизу населеного пункту Богородичне Донецької області. Віктор Сідорук служив на території села Пасіка Ізюмського району Харківської області. Військовий вважався безвісти зниклим із 2022 року.
Віктор Сідорук народився 3 вересня 1970 року, мешкав у селі Дубова, згодом – Пиляві Старосинявського району Хмельницької області.
28 лютого 2022 року пішов добровольцем на фронт. Відомо, що Віктор і ще 10 солдатів вступили в нерівний бій з окупантами. Своїми діями стрілець Віктор Сідорук врятував дві роти особового складу.
Андрій Шестаков
У Хмельницькому попрощалися з капітаном Андрієм Шестаковим, 1968 року народження. Три з половиною роки він вважався зниклим безвісти.
Він загинув 11 травня 2022 року біля села Богородичне Донецької області під час спроби врятувати товаришів, які потрапили у засідку.
Олександр Анциферов
У Хмельницькому провели в останню земну дорогу захисника Олександра Анциферова, серце якого перестало битися 27 жовтня 2025 року на позиції.
До лав Збройних сил України Олександра мобілізували у 2023 році. Останнім часом чоловік проходив службу на Чернігівщині.
Попри поранення і контузії, Олександр не полишав службу й повертався на передову.
Йому навіки залишиться 52…
Олександр Вусатюк
На Хмельниччині попрощалися з юним прикордонником — лейтенантом Олександром Вусатюком, який загинув під час виконання бойового завдання. Олександр — випускник Національної академії Державної прикордонної служби України. Йому був 21 рік.
Юнак родом із села Солобківці Хмельницького району. У 2025 році Олександр завершив навчання на факультеті правоохоронної діяльності за напрямом «Адміністративно-юрисдикційна діяльність». Після випуску проходив службу в 10-му мобільному прикордонному загоні, підрозділі «ДОЗОР» — Херсон.
Разом із побратимами Олександр виконував бойові завдання на Харківщині. Під час одного з виходів він прикрив переміщення групи та прийняв удар ворожого дрону.
Микола Герасимов
Судилківська сільська рада Шепетівського району повідомила, що на фронті загинув Микола Герасимов. Він родом із села Лозичне. Микола Герасимов – 1987 року народження. Був оператором ударних безпілотних літальних апаратів. Загинув 30 жовтня, під час виконання бойового завдання на Харківщині. Це сталося внаслідок застосування противником керованої авіаційної бомби.
Олег Загородний
У Чемеровецькій територіальній громаді повідомили про загибель Олега Загородного, 1978 року народження. Він родом із села Садове.
Працював дільничним інспектором у селі Біла та в Кам’янці-Подільському. Свою поліцейську діяльність завершив, працюючи в Райковецькій виправній колонії. Загалом стаж захисника в правоохоронних органах складав майже 9 років. Надалі Олег Загородний працював водієм.
У перші дні повномасштабної війни він став на захист країни. Був неодноразово поранений, проте повертався у стрій.
30 жовтня Герой загинув на Харківщині.
Віталій Пастух
У Старокостянтинівській міській раді повідомили про загибель старшого солдата Віталія Пастуха. Він 1976 року народження. Загинув 29 жовтня, під час ведення бойових дій у Запорізькій області.
Олександр Білогривий
Славута у скорботі: загинув солдат Олександр Білогривий. Військовий, який тривалий час вважався зниклим безвісти, поліг у бою.
Олександр народився 2 березня 1985 року. Із 27 листопада 2024 року вважався зниклим безвісти. Лише зараз, майже через рік, підтвердилась загибель Героя. Свій останній бій він прийняв на Курщині. Олександру було 39 років.
Богдан Кадушкін
Теофіпольська селищна рада повідомила про важку втрату: у війні з російським окупантом загинув житель села Святець — Богдан Кадушкін. Понад два роки він вважався безвісти зниклим.
Богдан народився 15 вересня 1998 року. Герой зник безвісти 14 січня 2023 року поблизу Червонопопівки, що на Луганщині.
Йому навіки 24.
Віталій Дозорець
Волочиська громада провела на вічний спочинок захисника Віталія Дозорця, який загинув 20 жовтня 2025 року на Дніпропетровщині, під час виконання бойового завдання.
Віталій народився 16 травня 1990 року в селі Тарноруда. Здобував освіту у Тернопільському комерційному коледжі за спеціальністю харчова технологія та інженерія.
У 2022 році Віталій повернувся з-за кордону та доєднався до війська. Спочатку служив на посаді кухаря, а після проходження навчання у 2023 році став кулеметником 110-ї окремої механізованої бригади. Брав участь у боях на Донеччині.
За мужність і героїзм у серпні 2024 року Віталій Дозорець був нагороджений медаллю «Залізний хрест». Герою навіки залишиться 35.
Володимир Каревич
У Ярмолинецькій громаді повідомили про втрату Володимира Каревича. Він народився 8 березня 1976 року. Захисник загинув 24 жовтня 2025 року поблизу населеного пункту Малинівка Синельниківського району Дніпропетровської області.
З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну Володимир пішов до тероборони, а згодом — до лав ЗСУ. Під час служби він був поранений, проходив реабілітацію, а потім повернувся у частину.
Олександр Конусь
Заслучненська громада повідомила про загибель Олександра Конуся. 23 жовтня 2025 року поблизу населеного пункту Гришине Покровського району Донецької області він загинув. Олександр Конусь народився 1980 року, мешкав у селі Кошелівка. Служив солдатом, стрільцем-помічником гранатометника 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини А4784.
Йому назавжди буде 45 років.
Богдан Мельник
Кам’янець-Подільська громада з глибоким сумом проводжала траурний кортеж із тілом солдата Богдана Мельника, 2000 року народження. Воїн загинув 17 жовтня 2025 року, захищаючи Україну від російських окупантів.
Йому назавжди 25.
Юрій Скотеляс
Старосинявська громада повідомила, що у боях за Україну загинув 52-річний захисник із села Теліжинці Юрій Скотеляс.
Юрій народився 27 січня 1972 року у родині військовослужбовця. У 1990-х родина оселилася у Теліжинцях.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Юрій без вагань пішов добровольцем до лав ЗСУ. Спочатку служив у територіальній обороні Старокостянтинова, пізніше — у бойових підрозділах на Сході. Проходив підготовку у Харківській і Дніпропетровській областях, воював на Покровському напрямку. За зразкову службу неодноразово був нагороджений почесними грамотами військового командування.
Юрій Скотеляс загинув 24 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Чернігівка Донецької області.
Микола Борисов
У Хмельницькому відбулося прощання із військовослужбовцем Миколою Борисовим, який загинув на Донеччині. Йому був 41 рік.
Микола Борисов служив у складі 58-ї окремої мотопіхотної бригади з 2023 року.
Він народився у місті Бердянськ. До Хмельницького привела його доля і кохання. Тут він одружився, тут народилися його двоє синів — Микола й Олексій. Працював у приватній фірмі, був столяром.
У 2023 році добровільно пішов захищати Україну.
16 червня 2024 року Микола пішов на бойове завдання разом із побратимами і не повернувся. Через три дні родині повідомили, що він зник безвісти.
Територія, де загинув Микола, — поблизу села Уманське на Покровському напрямку — залишалася під окупацією.
Лише згодом, після повернення тіл українських воїнів, вдалося встановити особу загиблого. Ідентифікація тривала понад півтора року.
Микола Борисов загинув 16 червня 2024 року під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку.
Миколі Борисову — навіки 41.
Артем Молдован
У Хмельницькому відбулося прощання із загиблим воїном Артемом Молдованом. Йому було лише 27 років. Герой поліг 25 жовтня під час виконання бойового завдання на Сумщині.
До війська Артема мобілізували навесні 2024 року. Він служив у лавах 106-ї окремої бригади територіальної оборони.
Артем навчався у Львівській політехніці. Працював у IT-сфері, був програмістом.
Артем Молдован назавжди залишиться 27-річним.
Микола Герасимчук
Полонська міська рада повідомила про загибель матроса Миколи Герасимчука.
Навідник спеціалізованого стрілецького відділення загинув 14 жовтня 2024-го під час бойового завдання. Це сталось поблизу населеного пункту Товстий Луг у Курській області.
Миколі навіки 41.
Володимир Ляшук
Про ще одну втрату повідомила Ізяславська міська рада. На війні загинув 56-річний житель села Топірчики Володимир Ляшук.
Він був сержантом, стрільцем 3-го мотопіхотного відділення 3-го взводу 1-ї роти. Востаннє його голос рідні чули 6 листопада 2024 року.
Лише результати ДНК-експертизи підтвердили, що Володимир загинув того дня під час запеклих боїв на Донеччині внаслідок мінометного обстрілу.
Він став до лав захисників у перші дні повномасштабної війни.
Олександр Федоров
Понінківська громада сповістила про загибель 45-річного захисника Олександра Федорова. Він служив водієм зенітного ракетного взводу 3-го аеромобільного батальйону військової частини № В4350.
Олександр загинув 9 листопада 2024 року. Майже рік його вважали зниклим безвісти.
Дмитро Пухальський
На Хмельниччині відбулося прощання із загиблим Героєм — старшим сержантом поліції Дмитром Пухальським. Поховали бійця у селі Андріївка Кам’янець-Подільського району.
Він народився 11 листопада 2000 року. Служив у підрозділі штурмового полку «Сафарі».
Дмитро прийшов на службу у поліцію восени 2020 року. Спочатку він працював у секторі реагування патрульної поліції. У лютому 2025 року прийняв рішення продовжувати службу в складі об’єднаної штурмової бригади «Лють».
Боєць загинув 5 вересня 2025 року під час бою за Костянтинівку на Донеччині. Це сталось під час артилерійського обстрілу. Дмитру було 24 роки.
Юрій Мазур
Сахновецька громада провела в останню земну дорогу солдата, стрільця-помічника гранатометника 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини А4058 — Юрія Мазура. Йому назавжди залишилося 31.
У червні 2024 року до родини надійшла страшна звістка — солдат Юрій зник безвісти. За офіційними даними, він загинув 29 червня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Водяне Донецької області.
Анатолій Завацький
Волочиська міська громада попрощалася із бійцем Анатолієм Завацьким.
Анатолій народився 26 жовтня 1979 року в селі Івашківці Хмельницького району.
22 березня 2023 року Анатолій Завацький був мобілізований до лав Збройних сил України. Служив на Запорізькому напрямку, на посаді начальника радіостанції.
Під час служби здоров’я захисника різко погіршилося. Його госпіталізували до 5-ї міської лікарні міста Запоріжжя. Врятувати Героя медикам не вдалось. 23 жовтня 2025 року серце Анатолія Завацького зупинилося.
