Життя нашого 45-річного земляка обірвав обширний інфаркт… Він так і не встиг оформити групи інвалідності.
– Знаю, що на передову чоловік пішов добровольцем. Служив у 28-ій залізній бригаді. Охороняв міста на річці Сіверський Донець.Виконував бойові завдання як сапер. Згодом Сергій підписав контракт і пройшов найзапекліші бої на Луганщині. Його поважали та любили побратими. На фронті Сергій отримав контузію, там у нього почались проблеми із підшлунковою залозою, — розповідає вінницька волонтерка Наталія Руденко. — Скоріш за все, через пережите та погане харчування. Вчасно лікуватись він не став, тож до рідної Вінниці повернувся із гострим панкреатитом. Звернувся до Вінницького госпіталю ветеранів війни, де його прооперували. Сергій місяць взагалі нічого не їв, йому приписали підтримуючу терапію та інші ліки.
Щодня на медикаменти чоловіка потрібні були великі кошти, яких у родини не було. У відчаї вони готові були продати будинок та господарство. На допомогу нашому земляку прийшли волонтери, які і взяли на себе придбання ліків. Тільки на них за добу йшло близько 1200 гривень.
– Згодом стан Сергія став покращуватись. Йому дозволили їсти каші та кефір. Проте чомусь у чоловіка трималась висока температура. Медики призначили МРТ черевної порожнини, яке і мало допомогти дізнатись причину нездужання. Але боєць так і не встиг пройти його. Напередодні у нього стався обширний інфаркт. Для нас це несподівана смерть, адже ніщо не віщувало біди. Знаєте, Сергій ніколи не скаржився на стан здоров’я, був веселим і під час останньої розмови сказав мені: «Я так хочу жити…» Наче передчував…
Із організацією похорону героя допомогли волонтери, міська рада Вінниці та небайдужі. Рідні бійця відмовились від військових почестей, адже для них це було дуже боляче. У Сергія Рагульського залишились матір, брат і четверо дітей — донька та троє синів. Поховали його біля могили батька.
Тим часом волонтери збирають чергову допомогу на фронт і закликають всіх небайдужих допомогти із смачними та якісними продуктами харчування для наших захисників. Погодьтесь, на Сході хлопцям дуже їх бракує.
Вікторія Снігур
