Вінниця попрощалася із полеглим захисником Олексієм Кирилюком.

Олексій ріс у Вінниці, навчався у школі №5. Після школи здобув фах столяра-мебляра у ВПТУ №7 та освіту дизайнера у КНУКіМ.

Коли прийшла війна, він взяв до рук зброю і медичний рюкзак.

Олексій Кирилюк (Дизайнер) служив у 3-й окремій штурмовій бригаді бойовим медиком. Двічі був важко поранений, але повертався у стрій.

Загинув 14 листопада поблизу Новомихайлівки Краматорського району.

«На щиті» повернувся солдат, житель с. Довгополівка – Олександр Красовський,

1985 року народження.

Вінниця попрощалася із полеглим захисником Сергієм Орленком.

Сергій Орленко (Док) долучився до Збройних сил України влітку 2022 року. У званні сержанта, як старший бойовий медик роти 77-ї окремої аеромобільної бригади, він брав участь у боях поблизу Бахмута, Вугледара, Часового Яру та Куп’янська.

Загинув 11.11.2025 року поблизу села Загризове Ізюмського району Харківщини.

Сергій Петрович народився 30 січня 1988 року у селі Новоолександрівка Каланчацького району Херсонської області, рано осиротів і виховувався бабусею. Зростав у селі Попівка Липовецького району Вінницької області. Після закінчення школи Сергій навчався у Вінницькому медичному коледжі ім. Д.К. Заболотного, потім у Вінницькому національному медичному університеті ім. М.І. Пирогова на факультеті “Лікувальна справа”. Працював у європейській фармацевтичній компанії.

З перших днів повномасштабного вторгнення Сергій став на захист Батьківщини.

Службу проходив у лавах новоствореної 77 окремої аеромобільної Наддніпрянської бригади десантно-штурмових військ. Займав посаду бойового медика. Тричі проходив медичні стажування за кордоном. Був інструктором із тактичної медицини. Займався евакуацією і лікуванням побратимів. Безпосередньо виконував бойові завдання на передовій. Пройшов найзапекліші бої у Бахматі, Часовому Яру, Вугледарі, на Куп’янському напрямку.

Свій останній бій прийняв 11 листопада 2025 року у селі Загризове Ізюмського району Харківської області. Загинув мужній захисник внаслідок влучання FPV-дрона. Сергію назавжди 37.

Тульчинська громада в жалобі зустріла «на щиті» свого земляка, жителя села Зарічне, старшого солдата Олега Острижнюка, 25 березня 1974 року народження.

Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Андрієм Євдокимовим.

Андрій народився 14 квітня 1989 року у Вінниці. Закінчив середню школу №32, навчався у Вінницькому професійно-технічному училищі №2. Працював на Вінницькому молокозаводі, підприємстві «Барлінек», «Ковбаскофф», а також на кондитерській фабриці ROSHEN.

Чоловіка мобілізували до Збройних сил України в листопаді минулого року.

Після проходження навчань у військовому центрі він став у лави 5-ї окремої важкої механізованої бригади. У званні молодшого сержанта виконував бойові завдання на посаді оператора-навідника.

Загинув 20 квітня 2025 року поблизу села Тарасівка Донецької області. Йому було 36 років.

Турбівська громада отримала звістку про підтвердження загибелі захисника, військовослужбовця Сергія Давиденка, який із липня 2024 року вважався безвісти зниклим.

Сергій Давиденко народився на Донеччині, у місті Костянтинівка. Там здобув освіту, там пройшли його молоді роки. У 2022 році його родина залишила рідний дім через війну та незабаром переїхала у селище Турбів.

11 липня 2024 року Сергій загинув на Харківщині, виконуючи свій військовий обов’язок.

Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Олегом Іщенком.

Олег народився 14 серпня 1994 року у Вінниці. Після закінчення ліцею №15 навчався у Львівській комерційній академії та пройшов строковий вишкіл в армії. Працював у компанії, що займається встановленням відеонагляду та сигналізації.

Чоловік став на захист України у перші дні повномасштабного російського вторгнення. Служив у 456-й бригаді транспортної авіації ім. Дмитра Майбороди, згодом у 425-му окремому штурмовому полку «Скала», де його призначили старшим групи та стрільцем-оператором. Виконував завдання на Донецькому напрямку під позивним «Даллас».

Загинув 17 квітня 2024 року поблизу Новобахмутівки Донецької області. Йому було 29.

У Горбанівці попрощалися із загиблим героєм Олексієм Прокопчуком.

Він загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині, в районі населеного пункту Курахове. Із 7 грудня 2024 року захисника вважали зниклим безвісти.

Народився Олексій 30 квітня 1982 року в Горбанівці в багатодітній родині. Навчався у місцевій школі.

У серпні 2024 року став на захист Батьківщини. Місяць навчання, а далі бойові дії на Донеччині. Із 7 грудня вважався зниклим безвісти.

25 листопада після проведення ДНК-експертизи стало відомо, що серед загиблих був і наш земляк. Загинув у результаті мінометного обстрілу та атаки FPV- дронів у районі населеного пункту Курахове Донецької області.

Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Володимиром Шевченком.

Володимир Шевченко (позивний Вінниця) став на захист України на початку повномасштабного російського вторгнення. У званні сержанта, виконував військові завдання у складі 65-ї окремої механізованої бригади «Великий Луг».

Свій останній бій прийняв 9 жовтня поблизу села Новоданилівка Пологівського району Запорізької області. Воїну навічно залишилося 59 років.

Володимир народився 17 грудня 1967 року у Краснодарському краї. Там закінчив школу та після строкового армійського вишколу переїхав на Вінниччину – рідну землю своїх дідів-прадідів. У Вінниці вивчився на електрика, працював на різних промислових об’єктах міста. Останнім місцем роботи стало підприємство ПрАТ «Інфузія».

Сержант 65-ї окремої механізованої бригади «Великий Луг» Володимир Шевченко загинув 9 жовтня поблизу Новоданилівки Пологівського району Запорізької області.

На війні загинув корабельний старшина з Тульчинського району Тарас Вакарчук.

Під час повномасштабного вторгнення у січні 2023 року він став на захист Батьківщини. Головний корабельний старшина Т.Вакарчук служив головним старшиною ланки безекіпажних надводних комплексів дивізіону безекіпажних надводних комплексів військової частини.

21 листопада 2025 року, внаслідок ракетного удару, під час виконання службових обов’язків у районі річки Прірва Ізмаїльського району Одеської області захисник загинув. Його життя обірвалося у віці 46 років.

Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Олександром Козачком.

Олександр народився 4 січня 1979 року у Вінниці. Після закінчення середньої школи №26 навчався у Вінницькому політехнічному технікумі. Працював у СО «Вінницькі міські електричні мережі», пізніше у торговельній сфері.

Олександр Козачок (позивний Стікс) мобілізувався до війська у вересні 2024 року. Воював у лавах 13-ї бригади оперативного призначення Національної гвардії України «Хартія». У взводі протитанкових керованих ракет обіймав посаду водія-механіка, відповідав за спорядження БпЛА боєприпасами.

Загинув 21 листопада поблизу села Веселе Харківської області. Воїну було 46 років.

Чернівецька громада сповістила про втрату мужнього воїна Володимира Михайлова, 07.11.1971 р. н., жителя села Біляни.

10 липня 2025 року під час виконання бойового завдання він отримав важке поранення. Більше чотирьох місяців лікарі у госпіталях Києва та Вінниці боролися за його життя, проте 24 листопада 2025 року Володимир Миколайович помер у лікарні м. Могилів-Подільський.

Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Русланом Флячуком.

Він народився 2 квітня 1977 року у Вінниці. Навчався у школі №12, опанував професію водія у Браїлівському ПТУ. Працював далекобійником, возив вантажі до країн Європи.

Руслан служив у інженерному підрозділі 756-ї окремої бригади охорони Державної спеціальної служби транспорту, зводив захисні споруди на Сумщині.

Загинув 20 листопада внаслідок дронової атаки поблизу села Дубовичі Конотопського району. Йому було 48 років.

Трагічна звістка прийшла у Северинівську громаду.

Загинув військовослужбовець, сержант, технік роти дистанційного мінування Олександр Тузенко, 1991року народження, житель села Кудіївці.

Олександр Володимирович був призваний на військову службу по мобілізації 27 квітня 2022 року. Проявивши сміливість і патріотизм, вірний військовій присязі, Олександр Тузенко загинув 20 листопада 2025 року під час виконання обов’язків військової служби в районі населеного пункту Костянтинівка Краматорського району Донецької області.

Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Віктором Ольшанським.

Він народився 14 квітня 1977 року в Мелітополі, дитинство провів у Криму. Працював на нафтовидобувній платформі «Таврида» в Азовському морі, а згодом — у Каховці, де розвивався у сфері зрошувальних систем.

Віктор служив у складі 1-го Донецького прикордонного загону. Починав старшим лейтенантом, а потім отримав звання капітана. Пройшов бойові ділянки на Сумщині та Харківщині, був нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни», грамотами й подяками.

Загинув 19 листопада поблизу села Черняків Чугуївського району. Йому було 48 років.

Іллінеччина схилила голову в скорботі. 22 листопада 2025 року під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Новоолександрівка Покровського району Донецької області загинув Сергій Мілевський, 1986 року народження.

Народився Сергій 17 квітня 1986 року у місті Іллінці. Навчався у школі №2.

Закінчив Зозівське ПТУ, здобув фах шофера-електрика, займався ремонтом техніки. Працював на СТО у Києві.

Коли почалися перші бої на Сході України, Сергій волонтером їздив туди, привозив допомогу, ремонтував техніку.

З перших днів повномасштабної агресії чоловік приєднався до столичної тероборони. Пізніше був мобілізований до лав Збройних сил України. Службу матрос Сергій Мілевський проходив у складі 38-ї окремої бригади морської піхоти ім. гетьмана Петра Сагайдачного, на посаді водія-електрика відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів.

22 листопада під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Новоолександрівка Покровського району Донецької області матрос Сергій Мілевський загинув.  Йому назавжди 39.

Бершадська громада провела в останню путь захисника Володимира Росолика.

Володимир народився і виріс у селі Флорине. Після школи здобув фах тракториста в Бершадському професійно-технічному училищі. Працював у ТОВ «Флора», пізніше у КП «Бершадьводоканал».

У листопаді 2023 року Володимира мобілізували до лав Збройних сил України. Він служив у батальйоні імені Тараса Бобанича у складі 67-ї окремої механізованої бригади. Був оператором безпілотних літальних апаратів 7 відділення роти безпілотних авіаційних комплексів.

21 листопада 2025 року він загинув у районі населеного пункту Орестопіль Дніпропетровської області, виконуючи бойове завдання.

Загинув житель села Жабелівка Едуард Голота, 15.05.1991 р.н.

Едуард навчався у школах сіл Жабелівка та Оленівка, після чого продовжив освіту в ПТУ -14 в селищі Вороновиця по спеціальності «Тракторист». Працював водієм трактора на місцевому фермерському господарстві.

На захист України став добровольцем від початку повномасштабного вторгнення.

Служив на Донецькому напрямку стрільцем-помічником гранатометника 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону в/ч А 7028.

Загинув 4.08.2024 року під час виконання військового обов’язку в н.п. Залізне в Донецькій області.

У селище Вапнярка «на щиті» повернувся герой.

Трагічна новина про загибель підтвердилась. Російський окупант забрав життя Юрія Дашина, 20 січня 1983 року народження.

Призваний на військову службу першим відділом Тульчинського РТЦК та СП, солдат Дашин Юрій Геннадійович служив стрільцем номером обслуги аеромобільного відділення аеромобільного взводу аеромобільної роти 1 аеромобільного батальйону.

9 жовтня 2024 року внаслідок артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Берестове Куп’янського району Харківської області захисник загинув.

Тривалий час Юрій Геннадійович вважався зниклим безвісти.

Важка хвороба забрала життя воїна-добровольця з Іллінецької громади Віталія Вовченка.

1 грудня зупинилося серце Захисника України Віталія Вовченка, 16.03.1969 року народження, жителя с. Жорнище.

У кінці 2023 року Віталій Володимирович добровільно став на захист рідної держави, поповнивши лави Збройних Сил України. Служив у складі 118-ої окремої механізованої бригади на Запорізькому напрямку.

Життя Захисника обірвалося передчасно. Перебуваючи у короткочасній відпустці, Віталій Володимирович був госпіталізований. Через погіршення стану здоров’я, спричинене важкою хворобою, чоловік помер у медичному закладі.