Свята великомучениця Варвара народилася в Іліополі (сучасна Сирія) за часів імператора Максиміна в знатній язичницькій родині. Після ранньої смерті дружини батько, Діоскор, надмірно опікувався донькою й звів для неї високу вежу. Споглядаючи з її висоти красу світу, Варвара прагнула пізнати істинного Творця.

Коли їй дозволили виходити з вежі, сподіваючись на її заміжжя, Варвара познайомилася з християнками, від яких дізналася про віру в Христа і прийняла хрещення. Повернувшись додому, Діоскор із люттю дізнався про її навернення. Вона втекла й чудесно сховалася в гірській печері, але того ж дня батько знайшов її й силою привів додому.

Наступного ранку Діоскор відвів Варвару до міського правителя та прилюдно зрікся її. Незважаючи на вмовляння й погрози, Варвара сміливо сповідувала Христа. Її жорстоко катували, але вночі у в’язниці Господь зцілив її рани. Наступного дня мученицю знову піддали тортурам, а згодом за наказом правителя обезголовили. Карателем став її власний батько, який одразу потому був уражений блискавкою.

У Свято-Вознесенському чоловічому монастирі зберігається ікона зі часточкою святих мощей великомучениці Варвари.