Все, що віджило, не живе, а мертве,
Ти серце краще тишею лікуй.
У ній на сто відсотків більше правди,
У ній немає посмішок брехні.
Самотність сильним лиш дається завжди.
В житті буває так, повір мені.
Вона не сум. Вона немов священна.
Ти п’єш її, як воду з джерела…
Забудь про тих, хто щез, вони – імена…
Ти зможеш, знаю, бо сама змогла.
У тиші цій краса душі відкрита.
Ти більше бачиш, чуєш більше ти…
І в ній характер не зими, а літа,
В якому так багато теплоти.
І буде ще нових багато звершень!
Ти виграєш, не б’ючись, всі бої…
Коли стає людей навколо менше,
Залишаться при тобі лиш твої.
Алла Боровська
