Свій 20-річний ювілей 19 грудня відзначив Подільський зоопарк. З перших років повномасштабної війни він став прихистком для тварин із зоопарків, яких сьогодні вже немає через бойові дії.

Тепер це новий робочий колектив для тих, хто через війну вимушено покинув свої рідні міста, а також туристична родзинка Поділля та одне з найпопулярніших місць для дозвілля родин із дітьми у Вінниці.

Від зоорозплідника до повноцінного зоопарку

Про народження Подільського зоологічного парку, його становлення й розбудову «33-й канал» поспілкувався із директором Відокремленого підрозділу Подільський зоопарк ВОКСЛП «Віноблагроліс» Євгенієм Ткачиком.

– Ідея створення Подільського зоопарку виникла у 2005 році, коли працівники ВОКСЛП «Віноблагроліс» відвідали страусову ферму на Гайсинщині, — розповідає Євгеній Ткачик. — Родич одного з працівників тоді запропонував створити на території підприємства зоорозплідник. Михайло Вдовцов, який був на той час генеральним директором підприємства, зацікавився ідеєю. Заручившись підтримкою влади, розпочали процес створення зоорозплідника. У планах було вирощувати диких тварин, а потім випускати їх у дику природу. Втім, ідея виявилась провальною. Тварини, які певний час перебували під наглядом людей, дуже важко адаптувались до життя у дикій природі. На базі зоорозплідника вирішили створити Подільський зоологічний парк.

Перші мешканці зоопарку – віслюк, зубри, лами, страуси, фазани, павичі, бізони, олені. Це звірі та птахи з мисливських угідь Вінниччини, а також тварини, завезені з Київського, Рівненського та Менського зоопарків.

Рятівний кризовий менеджмент

– У зоопарк я прийшов у листопаді 2001 року на посаду ветеринарного лікаря, – пригадує Євгеній Ткачик. – Мене тоді дуже вразило, що працівники не були забезпечені ні матеріально, ні фінансово. У зоопарку не було створено належної інфраструктури: відсутні централізоване водопостачання, електропостачання, каналізація, належні туалети для відвідувачів і належні умови для зберігання кормів для тварин. Коли мене призначили на посаду директора зоопарку, наш підрозділ мав дуже великі борги у всьому – і в заробітній платі, і перед постачальниками кормів. Кругом ми були винні гроші. Я розумів, що потрібні кардинальні зміни і з чогось потрібно було починати, щоб виправити ситуацію.

У зоопарку тоді мешкав дикий цап без передньої кінцівки. Я поїхав на протезний завод і попросив керівника, щоб виготовили протез. Власним авто возив того цапа на примірки, бо зоопарк не мав тоді ні авто, ні грошей на бензин. Коли зробили та встановили тварині протез, ми запросили пресу. А коли цю нашу подію із життя зоопарку висвітлили в пресі, то у наступні вихідні у касі зоопарку навіть виторг трішки збільшився. Тоді я вирішив, що гроші, насамперед, потрібно вкладати в рекламу, щоб вінничани та гості нашого міста дізнались про наш зоопарк і відвідувачів ставало більше.

Тоді ж за підтримки обласної влади та генерального директора «Віноблагролісу» Анатолія Іванця ми почали активно вибудовувати інфраструктуру: прокладали водогін, оновлювали вольєри, створювали оглядові майданчики, відпочинкові зони для туристів. Працювали і над дисципліною у колективі. Поступово ситуація почала змінюватись на краще.

Подільський зоопарк розширює географію

Сьогодні Подільський зоопарк знають не лише на Вінниччині, але й в багатьох інших регіонах України. Відвідувачі часто порівнюють його із відомими державними зоопарками, які мають понад сторічну історію. Це велика колекція тварин, сучасні просторі вольєри, комфортні зони для відпочинку. Починаючи з 2018 року, тут побудували нові вольєри для гімалайських і бурих ведмедів, для леопардів, для полярних вовків, для тигрів, для рисей тощо.

Директор зоопарку зазначає, що створення належних умов для тварин сприяє їхньому відтворенню.

Гімалайські ведмеді мають гарне відтворення, що дало нам можливість укласти договір про обмін тваринами з Кишинівським зоопарком Республіки Молдова. В обмін на двох наших новонароджених гімалайських ведмежат ми отримали двох зебр Чапмана, які вже дали потомство у нашому зоопарку. Наразі з нашого боку триває процес з виготовлення документів для вивезення ведмежат за кордон, а у Кишинівському зоопарку завершується будівництво нового вольєру, в якому мешкатимуть наші ведмежата. Приємно, що нашими тваринами будуть тішитися іноземні туристи.

Євгеній Ткачик також зауважує, що тварини, які народились у Подільському зоопарку, нині є практично в кожному зоопарку України. Полярні вовки тепер мешкають у приватному зоопарку у Сатанові та у Менському зоопарку на Чернігівщині. Потомство сурикатів — у Рівненському зоопарку, благородних оленів – у Київському зоопарку. У зоопарку «12 місяців» є антилопи Канна, які народились у нашому зоопарку. Завдяки відтворенню гривастих баранів наш Подільський зоопарк знають на Полтавщині. Потомство цих тварин доповнило колекцію популярного приватного зоопарку у селі Ковалівка.

Такі обміни ми проводимо постійно, щоб не допустити подальшого родинного спаровування. Міняємо, завозимо нових тварин, проводимо постійну племінну роботу. Умови, які ми створюємо для тварин у нашому зоопарку, сприяють проведенню племінної роботи, збагаченню колекції Подільського зоопарку, а, відповідно, і його розвитку, — зазначає директор зоопарку.

Лелека Буся та врятований гриф

Втім, нові звірі та птахи – це не лише результати обмінів між зоопарками. Подільський зоопарк став прихистком і для птахів з непростою життєвою історією.

Перебуваючи у Бердянському зоопарку, я побачив скаліченого грифа. Птах потрапив під авто, і хтось із містян приніс бідолаху з перебитим крилом до місцевого зоопарку. Власники того звіринця планували застосувати до нього евтаназію. Я знав, що можу врятувати птаха, і попросив віддати його у наш зоопарк. Я його прооперував, і от вже 12 років він живе у Подільському зоопарку і радує нашого туриста, — розповідає Євгеній Ткачик.

Історію лелеки Бусі знає чи не вся Україна. Птах супроводжував траурну процесію прощання з Героєм із села Качківка на Ямпільщині.

Восени 2023 року до зоопарку з проханням про допомогу звернулись вінницькі журналісти. Вони розповіли історію Бусі. Лелека не зміг відлетіти у теплі краї, оскільки мав проблеми зі здоров’ям. Безпорадний птах залишився сам, оскільки жінка, яка піклувалась про нього, поїхала з села. Птах мав перезимувати у зоопарку. Втім, його досі так і не забрали. Так і мешкає тепер у нас. Взимку разом з іншими теплолюбними звірами та птахами у теплому зимівнику з автономним опаленням під наглядом наших працівників, а навесні знову переведемо його у літній вигул. Минулого літа він мешкав із нашою колекцією кіз. Вони там помирилися і добре жили все літо.

Без колективу не буде зоопарку

Директор зоопарку зауважує, що пріоритетом для нього завжди є люди і збереження колективу на першому місці.

– У нас гарний колектив. Люди ставляться до виконання своїх обов’язків дуже відповідально. Жодного разу я не бачив, щоб хтось пішов додому, залишивши тварин без води в поїлках. У вольєрах прибрано, тварини нагодовані. Наші працівники добре знають характери своїх підопічних, що вони дуже люблять, що їх може, навпаки, дратувати. Навіть смаколики для них у кишенях носять. От, приміром, мавпи Бразза дуже люблять солоденьке. Особливо, як шарудять обгортки цукерок. Іноді і в кишеню до робітниць самі залізуть. Втім, солодке тваринам їсти не варто. Доводиться ділити ту цукерку на кілька частин і загортати кожну в окрему обгортку. Доки самець Султан зайнятий смаколиками, робітниці спокійно прибирають вольєр. І так у роботі з кожною твариною є свої особливості.

Гадаю, відвідувачі помічають, що наш зоопарк постійно розвивається, розбудовується, проводимо ротації тварин. Ми намагаємося робити максимально все, щоб і відвідувачам, і тваринам тут було цікаво і комфортно.

На даний час триває будівництво контактного дворика. Це буде цілий комплекс. Тут можна буде взаємодіяти з тваринами, гладити їх, фотографуватися із ними, не через огорожу, а поруч. Враховуючи ситуацію, що багато людей зараз потребують психологічного розвантаження, то, сподіваюсь, ми будемо робити дуже важливу справу.