Ярослав Верховий
Ярмолинецька громада втратила земляка — Ярослава Верховoго, жителя села Шарівка. Воїн народився 13 лютого 1970 року. До лав ЗСУ Ярослав Верховий приєднався 10 червня 2022 року. Службу розпочав у понтонно-мостовій бригаді.
8 грудня воїн був важко поранений на Донеччині. Перебував на лікуванні у військовому шпиталі. Серце захисника зупинилося 19 грудня 2025 року.
Андрій Данчишин
Гірка звістка надійшла до Волочиської громади. На війні загинув Андрій Данчишин, 1982 року народження, житель міста Волочиськ.
Він поліг 3 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання.
Радислав Назаришин
У Старокостянтинівській громаді попрощалися із солдатом Радиславом Назаришиним.
Він народився 16 грудня 1993 року. Загинув 21 грудня 2025 року поблизу Покровська Донецької області, виконуючи бойове завдання.
Поховали Радислава на кладовищі у селі Росолівці.
Олексій Хижавський
Славутська громада втратила Олексія Хижавського, 1976 року народження.
Поховали захисника у селі Дятилівка Улашанівської громади.
Іван Міняйло
У Хмельницькому попрощалися із захисником України Іваном Міняйлом, уродженцем села Черкасівка (нині Зіньківська громада).
Івана Міняйла мобілізували 24 лютого 2024 року. Він проходив службу у складі 141-ї бригади. Спочатку виконував бойові завдання на Запорізькому напрямку, згодом — на Донецькому.
Із 16 лютого 2025 року воїн вважався зниклим безвісти. Та стало відомо, що він загинув під час виконання бойового завдання.
Герою навіки 49 років.
Сергій Вітенко
На Кам’янеччину повернувся «на щиті» Сергій Вітенко, 1995 року народження.
Захисник загинув 12 квітня 2024 року, виконуючи бойове завдання. Довгий час його вважали зниклим безвісти. Особу воїна вдалося встановити за результатами ДНК-експертизи.
Ігор Кузьмов
На Шепетівщині повідомили про загибель мешканця села Кустівці Ігоря Кузьмова.
Воїн народився 29 листопада 1982 року. Служив солдатом у кулеметному взводі мотопіхотного батальйону. Вважався зниклим безвісти.
Стало відомо, що Ігор Кузьмов загинув 14 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання. Йому було 43 роки.
Віталій Федоришин
Меджибізька селищна рада повідомила про загибель Віталія Федоришина, жителя села Голосків.
Він народився 22 листопада 1973 року. Тривалий час вважався зниклим безвісти. Зв’язок із військовим обірвався 24 липня 2024 року поблизу населеного пункту Новоселівка Перша Донецької області.
Інформацію про загибель захисника підтвердили офіційно.
Віталію було 50.
Олександр Коляда
У Хмельницькому відбулося прощання із захисником – сержантом Олександром Колядою.
Олександр був добровольцем і захищав країну з 2014-го року. За п’ять років демобілізувався, повернувся в армію у 2023 році. Служив у різних частинах, але остання— це 116 окрема механізована бригада.
Олександра Коляду понад рік вважали зниклим безвісти. Повернули тіло по репатріації, був збіг ДНК. Він загинув під час виконання бойового завдання у Курській області 12 листопада 2024 року.
Чоловіку було 54 роки.
Анатолій Мельник
7 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання загинув Анатолій Мельник. Про втрату повідомили в Орининській громаді. Його життя обірвалось у Бахмутському районі Донецької області.
Герой 1996 року народження. Він був сержантом взводу ударних безпілотних авіаційних систем.
Олександр Осадчий
Стало відомо про загибель Олександра Осадчого, 1977 року народження.
Він був жителем села Богданівка Волочиської громади.
Тривалий час Герой вважався безвісти зниклим. Лише зараз підтвердили, що військовий загинув 20 липня 2024 року під час виконання бойового завдання.
Максим Остапчук
Трагічна звістка надійшла із Судилківської громади – у війні з росією загинув Максим Остапчук.
Герой 1988 року народження, житель села Новичі.
Військовий служив старшим стрільцем-вогнеметником гірськоштурмового підрозділу. Він поліг 19 грудня 2025 року під час бойових дій у Запорізькій області.
Дмитро Чабанов
У Хмельницькому попрощалися із військовим Дмитром Чабановим.
Дмитро Чабанов мобілізувався добровольцем. Службу почав у механізованій бригаді в Ярмолинцях, потім служив у Сумській, Чернігівській областях. Коли підрозділ розформували, Дмитро Чабанов перейшов на службу у десантно-штурмові війська.
Чоловік отримав поранення і після ампутації ноги був у госпіталі. Там він помер від серцевого нападу. Йому було 46 років.
Дмитро Марчук
Ярмолинецька громада повідомила про втрату захисника Дмитра Марчука.
Він народився 5 травня 1987 року в Ярмолинцях. У Ярмолинецькому професійному ліцеї здобув фах будівельника. Працював в Україні та за кордоном.
На момент повномасштабного вторгнення Дмитро працював на підприємстві «Яблуневий дар». 26 лютого 2022 року він добровільно приєднався до лав Збройних сил України. Служив понад три роки. Виконував бойові завдання на різних напрямках, останнім часом — на одному з найважчих, Лиманському.
Під час служби у Дмитра почала розвиватися важка хвороба. Після різкого погіршення стану здоров’я у шпиталі лікарі підтвердили онкологічний діагноз. Дві операції та курс хіміотерапії не змогли зупинити хворобу.
Захиснику було 37 років.
Роман Пащенко
Славутська громада попрощалася із земляком, молодшим сержантом Романом Пащенком, 1988 року народження.
Серце воїна навіки зупинилось 12 грудня 2025 року…
У цивільному житті чоловік працював на різних підприємствах. З 2014 по 2022 рік був за кордоном. Однак після повномасштабного вторгнення повернувся додому та 16 червня 2022 року вступив до лав Збройних сил України.
Спочатку чоловік проходив навчання, здобуваючи навички гранатометника, потім служив на посаді водія, а згодом і на посаді старшого бойового медика 3-го самохідного артилерійського дивізіону.
Серце воїна навіки зупинилось 12 грудня 2025 року.
Даниїл Щегреньов
На Чемеровеччину «на щиті» повернувся воїн Даниїл Щегреньов.
Він народився 9 вересня 1992 року в місті Горлівка Донецької області. Навчався у філії одного з київських вишів за спеціальністю реабілітолога. Згодом працював експедитором.
У червні 2022 року разом із матір’ю був евакуйований із Донеччини та оселився у Чемерівцях як внутрішньо переміщена особа. Працював у Чемеровецькому АТП-16847.
25 вересня 2024 року Даниїла мобілізували до лав Збройних сил України. Він воював на Харківському напрямку.
Із 3 березня 2025 року вважався зниклим безвісти. Нещодавно мати отримала офіційне сповіщення: солдат, гранатометник одного зі стрілецьких підрозділів ЗСУ, загинув під час мінометного обстрілу в районі населеного пункту Петропавлівка Куп’янського району Харківської області.
Даниїлу Щегреньову було 32 роки.
Юрій Бурячок
Жителі Новолабунської громади Шепетівського району провели в останню путь солдата Юрія Бурячка — мешканця села Троєщина.
Юрій Бурячок народився 4 травня 1973 року. Служив у розрахунку самохідного артилерійського дивізіону.
21 грудня 2025 року він помер після поранення, отриманого в зоні бойових дій.
Йому назавжди 52 роки.
Олег Данилюк
Чорноострівська громада попрощалася із Олегом Данилюком.
6 грудня 2025 року в межах населеного пункту Куп’янськ Харківської області загинув військовослужбовець військової частини А4862 Олег Данилюк, 1977 року народження.
Йому назавжди буде 47…
Дмитро Заєць
Кам’янець-Подільська громада провела в останню путь Дмитра Зайця (09.04.1993 — 18.12.2025).
Він служив майстром 4-го відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів.
18 грудня 2025 року воїн загинув під час бойових дій унаслідок атаки ворожого FPV-дрона.
Дмитру Зайцю було 32 роки.
Денис Ліщук
Кам’янець-Подільська громада попрощалася із солдатом Денисом Ліщуком.
Денис Ліщук народився 30 жовтня 1986 року.
Загинув 28 березня 2025 року. Вважався зниклим безвісти. Особу воїна було встановлено за результатами ДНК-експертизи.
Андрій Мартинюк
Шепетівська міська рада повідомила про загибель старшого солдата Андрія Мартинюка.
Воїн народився 31 травня 1985 року. Служив номером обслуги відділення зенітного ракетного взводу механізованого батальйону.
Його життя трагічно обірвалося 22 грудня 2025 року.
Руслан Полозюк
У Хмельницькому попрощалися із сержантом Полозюком Русланом, 1989 року народження.
Воїн проходив службу у військовій частині Державної прикордонної служби України. Руслан Полозюк загинув 25 грудня 2025 року. Герою було 36 років.
Іван Окуневський
Славутчина провела в останню путь захисника Окуневського Івана.
Народився Іван 5 жовтня 1974р. у селі Хоросток на Славутчині.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Іван Окуневський, не вагаючись, пішов добровольцем до лав тероборони, а 2 жовтня 2023 року був мобілізований до ЗСУ. Він служив у 151-й окремій механізованій бригаді на посаді старшого механіка-водія механізованого батальйону військової частини А4941. Іван пройшов найгарячіші точки фронту, від Запорізького до Донецького напрямку.
Рік і чотири місяці він вважався зниклим безвісти поблизу н.п. Новогродівка Покровського району Донеччини. Страшна звістка підтвердилася: солдат Окуневський Іван Григорович загинув під час виконання бойового завдання 22 серпня 2024 року.
