Учора проходив повз пам’ятник голові Директорії Української Народної Республіки, Головному отаману Військ УНР Симону Петлюрі у Вінниці. І знову пригадав його до болю справедливі слова, що нам не так страшні російські воші, як українські гниди.

І дарма, що це було сказано більше ста років тому. Цей вислів сьогодні актуальний, як ніколи. Люди, котрі підривають національну безпеку та продаються за тридцять срібних монет, небезпечніші за відкритого ворога, бо вони наносять свій підступний удар у несподіваному місці і в несподіваний час, користуючись своїм службовим становищем… І серед українців війна виявила їх доволі.

Про найжирніших гнид, котрі задавали тональність і з валізами зеленого бабла «якось» проникали через кордон, вже чули всі. А про їхніх послідовників, що знищують Україну зсередини, дізнаємося щодня. І свіжих новин про цинічних покидьків, на жаль, більше, ніж про наші успіхи на фронті.

Хоча ці теми напряму пов’язані між собою, часто вони «якось» губляться поміж «фактів» підкилимної хроніки жирних гнид, які публічно робляться, аби відволікти увагу суспільства від очевидного. Щось не так у вищих ешелонах влади. І «перестановки ліжок» вже не допомагають.

Просто ошелешив колишній командир 60-ї окремої механізованої Інгулецької бригади Андрій Бородін.

Схему розкрадання 47 мільйонів гривень він організував на посаді командира бригади на Донеччині. Залучив до неї трьох підлеглих і підприємця, через якого переводили гроші у готівку.

З квітня по грудень 2024 року фігуранти уклали 37 договорів на нібито постачання FPV-дронів і коліматорних прицілів. Однак безпілотники, що ніби коштували мільйони гривень, взагалі не надходили до частини, а приціли замінювались дешевшими, що не відповідали вимогам.

За підробленими документами, військова частина нібито закупила 1815 дронів. Щоб приховати їхню відсутність, вказувалось, що вони застосовуються у бойових діях. Зверніть увагу на абсолютно цинічну деталь: за ці гроші не було придбано жодного безпілотника. Командир, який за статутом має дбати про життя та безпеку своїх підлеглих, свідомо закупив для них неефективні приціли.

Якщо вірити Вікіпедії, середня вартість одного FPV-дрона, здатного вразити ворожу бойову броньовану машину або від 3 до 5 окупантів, — у межах 20000 гривень. Тобто, за ті мільйони можна було озброїти воїнів підрозділу декількома тисячами ефективних для ведення бою безпілотниками.

Навіть за найскромнішими підрахунками, вони могли б врятувати сотні життів і десятки одиниць техніки. Або ж знищити втричі більше окупантів разом із танками та броньованими машинами.

Але за ці гроші такі командири, схоже, куплять собі дорогі автівки, маєтки і «якось» протиснуться через кордон доживати в достатку, теплі та зі світлом.

А тим, що так і не отримали ці дрони на передовій і повернулися додому «на щиті» — вічна слава? А тим, що не змогли відстрілюватись бракованими мінами? А тим, що отримали на 60 мільйонів неякісної оптики, бо гроші розполовинив командир?..

А ще минулого тижня вразив військовий начальник на Запорізькому напрямку. Офіцер украв 10 мільйонів, призначених на зарплату захисників і… пішов у СЗЧ.

Нарешті, яким чином укріпили обороноздатність української ППО чиновники Міноборони, які через корупційні схеми закупили авіашини в 2-3 рази дорожче. І тут збитки для держави склали понад 27 мільйонів.

Не втримаюся від риторичного запитання: «А скільки їх ще, таких покидьків? Скільки ще недоотримали наші захисники ресурсів для ефективної оборони? І, може, тому ми відступаємо на фронті?»

«Якось» зникла з поля зору колишня головна МСЕКівка Хмельниччини Тетяна Крупа, котра за шість мільйонів доларів «обілетила» довідками про інвалідність місцеве начальство і тисячі «ухилянтів». Після довгих торгів суд таки дозволив їй вийти під мінімальну заставу і відкрив дорогу у всі прикордонні області України.

Допускаю, що і вона вже помахала білою ручкою батьківщині і «якось» протиснулася до своїх грошей у спокійне зарубіжжя на ПМЖ. Але якщо подивитися на статистику крайніх затримань за видачу липових довідок про інвалідність, то вимальвується ще цікавіша історія. Виходить, що своїм втаємниченим зникненням пані Крупа підбадьорила десятки таких же цинічних гнид, котрі за «дах» підгодовують жирніших особин у Києві.

Зокрема маємо продовження драматичного серіалу з «тумбочкою-2». У головній ролі тут — так би мовити, лікарка з Дніпропетровщини, яка понавигадувала інвалідності ухилянтам на 300 тисяч доларів. На жаль, таких лікарів, що жирують на війні, теж розплодилося вдосталь.

Як каже один мій знайомий вінничанин: «Мені здається, що на цій війні не вкрав лише той, у кого немає ні печатки, ні права підпису». Він по натурі песиміст, але так думає не лише він один.

– І що ж робити? — запитую у нього.

– Дезінфекція тут вже не допоможе. Гниди плодяться у комфортному для них середовищі. І якщо вже починається масова епідемія владного педикульозу, це свідчить про суспільний надлом. І від нього до паніки — один крок. А чим вона може закінчитись — питання відкрите.

Тому гнид треба знищувати жорстко, без показових безкінечних «судовистав». Аж до публічних страт. Особливо таких «командирів» і військових чиновників. І, до речі, за практику відкупного від правоохоронців і суду — покарання теж має бути невідворотним для обох сторін. Бо складається враження, що вони нічого не бояться.

Якщо питання у вищих ешелонах влади стоїть зараз не про справедливу для кожного громадянина Україну, а консервацію тотальної корупції і відродження авторитаризму, то потрібно радитись всією громадою, що нам робити далі. За що гинуть наші діти та онуки? Бо тут наші погляди розходяться.

Анатолій Жучинський,
Заслужений журналіст
України