У часи, коли Україна знову виборює своє право на існування, постать Василя Михайловича постає перед нами як символ незламності. Він був журналістом, письменником, козацьким старішиною та істориком, який одним із перших почав повертати українцям правду про Голодомори та репресії.

Його трилогія — «Роде наш Красний», «Око Роду» та «Містифікація Тисячоліть» — це не просто література. Це фундамент нашого національного самоусвідомлення та богорозуміння.

Його книги «Розп’ята Тиврівщина» та «Розстріляне Надбужжя» стали вироком тоталітарній системі, з нащадками якої ми б’ємося і сьогодні.

Як Старійшина Вінницького козацького полку ім. Івана Богуна, він відроджував традиції воїнства та честі.

«Він був Великою Людиною, велич якої буде осягати ще не одне покоління», — так кажуть про нього соратники. Попри високі титули та нагороди (орден «За заслуги» III ступеня), Василь Михайлович залишався надзвичайно скромною та мудрою людиною.

Василь Рудий пішов з життя у 2008 році, завершивши свою останню книгу в останній день земного шляху. Але його «Прорив» триває.

Сьогодні ми схиляємо голови вдячності. Його праця — це дзеркало нашої душі та броня нашої ідентичності.

Світла пам’ять Лицарю українського слова!