Вінницька громада попрощалася із захисником України Володимиром Єфременюком, який воював у складі 79-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ.
Володимир був родом із Вінницьких Хуторів, народився 6 серпня 1988 року. Навчався у місцевій школі та профтехучилищі №11, здобув фах телемайстра. У мирному житті ремонтував авто й працював на ринку автозапчастин.
До війська долучився на початку літа 2024 року. Захищав Україну на Донеччині, був навідником аеромобільного підрозділу. 26 липня 2024 року поблизу села Парасковіївка Покровського району зник безвісти. Через півтора року підтвердили загибель воїна. Йому назавжди залишилось 35 років.
На Покровському напрямку загинув командир аеромобільного відділення з Чернівецької громади Вадим Дорож, 6 березня 2000 року народження, житель села Біляни.
Командир 2 аеромобільного відділення Вадим Дорож героїчно загинув у бою 25 січня 2026 року у с. Криворіжжя Покровського району Донецької області.
Махнівська громада попрощалася із захисником України Олександром Однорогом.
Житель села Юрівка Олександр Однорог, 1991 року народження, віддав своє життя, захищаючи рідну землю від російського агресора.
Оратівщина у жалобі.
Внаслідок поранень, отриманих під час виконання бойового завдання, пішов із життя житель села Новоживотів Анатолій Жилінський, 1970 року народження.
Службу проходив на Донецькому напрямку поблизу Лимана. У лавах Збройних сил України боєць служив старшим навідником мінометного взводу.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Юрієм Капшуком.
Він народився 28 лютого 1987 року у Бахмуті. Вчився у місцевій школі, а згодом – в індустріальному технікумі. Працював майстром на бахмутському підприємстві. У 2022 році переїхав до Вінниці, де працював продавцем, а у вересні 2025 року долучився до війська. Під час навчання опанував фах оператора безпілотних літальних апаратів. Служив у складі 33-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. Виконував бойові завдання на Куп’янському напрямку. Загинув, прикриваючи побратима, у бою внаслідок удару ворожого дрону 16 січня 2026 року.
У боях з російськими загарбниками загинув житель с. Бабин, мужній захисник України, воїн, молодший сержант Микола Лисюк, 1970 року народження.
Його життя обірвалося 2 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Костянтинівка Донецької області. З того дня воїна вважали зниклим безвісти.
У Погребищенській громаді провели в останню дорогу захисника Сергія Боровського.
Водій кулеметного взводу 3-ї штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини, солдат С.Боровський помер від отриманих поранень 11 січня 2026 року у Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону м. Запоріжжя.
Сергій народився 30 жовтня 1972 року в місті Дружківці Донецької області. Вчився у школі №3. Потім закінчив ПТУ по спеціальності токар. Пішов працювати на місцевий машинобудівний завод. Згодом вступив до лав ЗСУ, ставши на захист Батьківщини.
Захищаючи Україну, загинув житель Козятинської громади Сергій Худяков.
Під час виконання бойового завдання біля н.п. Білогорівка Сіверськодонецького району Луганської області загинув Худяков Сергій Володимирович, 1982 року народження.
Після місяців очікування Самгородоцька громада отримала підтвердження загибелі захисника Михайла Біліченка.
Під час виконання бойового завдання 20 травня 2023 року неподалік села Богданівка Бахмутського району Донецької області загинув житель села Михайлин Самгородоцької громади Михайло Біліченко.
Довгий час доля захисника залишалася невідомою. Після проведення ДНК-експертизи підтвердився факт загибелі мужнього воїна Михайла Біліченка.
У селі Очеретня Погребищенської громади провели в останню дорогу захисника Романа Коваля.
Оператор протитанкового відділення взводу вогневої підтримки роти морської піхоти 1-го батальйону морської піхоти військової частини, старший матрос Роман Коваль загинув 14 жовтня 2024 року в районі населеного пункту Зелений Шлях Курської області російської федерації в результаті штурмових дій з боку противника.
Роман народився 28 січня 1991 року в місті Миколаїв. Згодом разом із родиною переїхав у село Довжок, де навчався у Погребищенській загальноосвітній школі №4. Здобував освіту у Київському професійному енергетичному коледжі та у Козятинському вищому професійному училищі залізничного транспорту за спеціальністю «Слюсар з ремонту автомобілів». Працював автомаляром у Криму, згодом у Києві на будівництві та за кордоном.
10 лютого 2023 року був мобілізований і направлений на проходження служби до 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Білинського, де освоїв військову справу й отримав звання старшого матроса.
Разом із побратимами брав участь у боях за місто Вовчанськ та на Курському напрямку. За проявлену відвагу і ініціативу був нагороджений грамотою.
На війні загинув кулеметник із Літинської громади Олександр Олійник. Боєць вважався зниклим безвісти з 2024 року.
Олександр народився 24 лютого 1998 року в селі Стодульці Жмеринського району. Після закінчення школи вступив до Вінницького вищого професійного училища сфери послуг. У 2015 році родина переїхала до села Багринівці. Олександр пройшов строкову військову службу. Після демобілізації підписав контракт із ЗСУ. По закінченні контракту працював на різних роботах у м. Київ та у Вінниці.
Коли прийшла війна, Олександр став на захист Батьківщини. Службу проходив у найгарячіших точках – на Курщині та Донецькому напрямку.
28 грудня 2024 року при виконанні військового обов’язку, в бою, внаслідок ударів ворожих дронів та артилерійських обстрілів українських позицій, у районі н.п. Старі Терни Покровського району Донецької області навідник кулеметного відділення військової частини А 4594, старший солдат Олійник Олександр загинув.
Трагічна звістка надійшла до Якушинецької громади.
Загинув Юрій Муляр, житель селища Березина.
Юрій народився 30 грудня 1982 року. Закінчивши школу №34, вступив до Вінницького технічного коледжу. Працював будівельником, захоплювався технікою.
До лав Збройних сил України був призваний у січні 2024 року. Захищав Україну у складі в/ч А4574.
7 травня 2024 року Юрій Муляр загинув від ворожої атаки поблизу Костянтинівки Покровського району Донецької області. Довгий час воїн був у статусі зниклого безвісти.
Мурованокуриловеччина попрощалась із захисником Юрієм Перегудою.
Юрій народився 26 червня 1972 року у селищі Муровані Курилівці. Мешкав у м. Київ.
Став на захист Батьківщини у грудні 2022 року, здійснював стабілізаційні заходи на деокупованій території Київської області.
Жителі Літинської громади провели в останню дорогу старшого стрільця-вогнеметника військової частини А0989, солдата Збройних сил України, жителя села Багринівці Дмитра Безпалька.
Чоловік народився 30 серпня 1985 року в селі Кайтанівка Деражнянського району Хмельницької області у багатодітній родині. Навчався у Вовковинецькій загальноосвітній школі. Після її закінчення працював різноробочим.
На військову службу до лав Збройних сил України був призваний Хмельницьким РТЦК та СП Хмельницької області.
14 січня 2026 року під час виконання чергового бойового завдання внаслідок ворожого артилерійського обстрілу воїн отримав поранення, несумісні з життям.
До Жмеринки «на щиті» повернувся військовий Володимир Гонтар.
Народився Володимир 10 серпня 1977 року в селі Станіславчик. Після закінчення школи здобув фах електрика у Жмеринському ВПУ. Працював на заводі «Експрес», на будівництвах за кордоном, згодом – електриком та охоронцем у дитячому садочку №8 «Барвінок».
Чоловік став на захист України з перших днів повномасштабної війни. Проходив службу у підрозділах Сил територіальної оборони ЗСУ, був командиром відділення розвідвзводу, згодом — начальником служби КЕС 170 окремого батальйону 120-ї окремої бригади ТрО.
У 2024 році військовослужбовець перейшов до роти матеріального забезпечення.
16 грудня 2024 року після виходу на бойове завдання Володимир Гонтар зник безвісти. Лише у вересні 2025 року його загибель підтвердила ДНК-експертиза під час обміну тілами загиблих.
У Вінницькому військовому шпиталі від важкої хвороби помер захисник Ігор Ковра, 30 січня 1989 року народження, житель села Піщанка.
Солдат Ковра Ігор служив номером обслуги відділення зенітного ракетного взводу зенітної ракетної батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону.
Помер військовий 17 січня 2026 року в лікувальному закладі військово-медичного центру Центрального регіону в місті Вінниця.
В останню путь ладижинці провели сержанта Владислава Майданюка, оператора відділення радіоелектронної боротьби механізованого батальйону Збройних сил України.
Владислав народився 7 січня 1997 року в Ладижині. Навчався у Ладижинській загальноосвітній школі № 2. У 2016 році закінчив Ладижинський фаховий коледж Вінницького національного аграрного університету за спеціальністю «Монтаж та ремонт електротехнічних установок», здобув кваліфікацію техніка-електрика.
У 2019 році отримав вищу освіту у Вінницькому національному аграрному університеті. Проживав і працював у рідному місті.
У серпні 2025 року Владислав був призваний до лав Збройних сил України. Служив оператором відділення радіоелектронної боротьби механізованого батальйону.
18 січня 2026 року життя Владислава обірвалося.
«На щиті» у Тульчинську громаду повернувся Дмитро Шестенко, 17 червня 1987 року народження, житель міста Тульчин.
Призваний на військову службу у грудні 2024 року, солдат Дмитро Шестенко служив гранатометником 3-го десантно-штурмового відділення 1-го десантно-штурмового взводу 8-ї десантно-штурмової роти 2-го десантно-штурмового батальйону.
20 березня 2025 року під час виконання бойового завдання в обороні села Костянтинопіль Волнововаського району Донецької області Герой-захисник прийняв свій останній бій.
Сумна звістка з фронту надійшла до Шпиківської громади.
Загинув Сергій Антонюк, 27 лютого 1980 року народження, житель селища Шпиків.
Призваний на військову службу за мобілізацією Тульчинським РТЦК та СП, сержант Антонюк Сергій служив гранатометником аеромобільного відділення аеромобільного взводу аеромобільної роти 3-го аеромобільного батальйону.
У ході ведення бойових дій 20 вересня 2024 року, в районі населеного пункту Берестове Куп’янського району Харківської області, внаслідок активного вогневого впливу та штурмових дій противника воїн загинув.
Ладижинська громада попрощалися із солдатом Віталієм Бевзом.
Віталій народився 7 жовтня 1975 року в Ладижині. Навчався у Ладижинській загальноосвітній школі № 3, далі – у Вінницькому професійно-технічному училищі № 7 на столяра. Працював на підприємстві з виготовлення ферментних препаратів «Ензим».
Після закінчення строкової служби в армії Віталій отримав професію стропальника у Вінницькому обласному навчально-виробничому комбінаті. Працював на заводі з виготовлення залізобетонних конструкцій, формувальником залізобетонних виробів, верстатником деревообробних верстатів. Потім працював у комунальному підприємстві «Ладжитлосервіс» столяром і в підрозділі компанії «МХП» Птахофабрика «Вінницький бройлер» – формувальником залізобетонних виробів.
19 вересня 2022 року Віталій був призваний до лав Збройних сил України, служив гранатометником. Брав участь у боях під населеними пунктами Давидів Брід та Бургунка Херсонської області, Бахмутом Донецької області.
Під час виконання бойового завдання 18 грудня 2022 року у східному районі міста Бахмут зв’язок із Віталієм обірвався. З цього часу він вважався зниклим безвісти.
Пізніше стало відомо, що Віталій героїчно загинув.
