Я патріот України. «Від» і «до»! Але в нашій рідній країні, на жаль, відпочивати не буду. Не тому, що не підтримую «вітчизняного виробника», підприємців і так далі. Але саме через них…
Одного літа ми взяли із рідними й близькими тур до Карпат. Одне дуже відоме місце, де гори-полонини наче на долоні. Заплатили дуже солідну суму в кілька тисяч гривень. Зате нам пообіцяли усе — від будиночка із видом «на Говерлу» і так далі, триразове харчування, не гірше за «олл інклюзів» і ще багато-багато чого. До того ж, з Вінниці туди їде із нами супроводжуючий…
І ось омріяна відпустка. Автобус привозить нас та ще багатьох бажаючих гарно відпочити… До бази?! Так, ось і чудові будиночки з видом «на Говерлу», і наші широко розрекламовані дива відпочинку, що видно неозброєним оком… Але брама в’їзду на цю базу зачинена! Виявляється, терміновий ремонт! І це у розпал туристичного літнього сезону. А наші представники, у яких ми придбали цей тур, виявляється, за це ані слухом, ані духом…
Скільки не телефонував наш супроводжуючий на ту базу, там навіть слухавки не взяли… Що робити, адже кошти вже сплачені. У автобусі виник цілком закономірний бунт. Дехто забажав відразу повернути собі кошти і їхати обирати місце відпочинку самотужки, благо із цим проблем немає. До честі супроводжуючого, хоч і не без скандалу, але кошти були повернуті. І ті собі поїхали — попутками, маршрутками і так далі, таксі винайняли. А от інша частина автобуса, де були я і мої родичі, все ж таки вирішили поїхати далі — пошукати іншу базу, де нас погодяться прийняти наче тих «бідних родичів». Довірливі були…
Бо після декількагодинних пошуків вже під самий вечір ми, голодні, втомлені та дуже злі, були кинуті у якомусь таборі, де, здавалось би, час зупинився, і у ми у «совку» 70-80-х років. Виявляється, якась колись відомча база відпочинку, що тепер ледь жевріє… Із вже іржавими серпом та молотом на брамі до супу, що суп нагадує лише за назвою. Із водою «за графіком», туалетом у дворі, хамовитим персоналом та іншими «зручностями». До речі, на додачу — до обіцяних нам туристичних родзинок Карпат з цієї бази було як до неба рачки… Диво лише, як вона ще лишилась функціонувати у 21 столітті. Мабуть, за рахунок таких, як ми, довірливих туристів-невдах…
Розповідати про цей «відпочинок» детально немає сенсу. Скажу лише, що все ж таки гори дуже гарні. І літо, свіже повітря і краса лісів та гір дещо змили негативне враження від решти перипетій. Але, на жаль, неприємний осад залишився.
Звісно, своїх грошей назад ми не отримали. Та й не вимагали… Бо ж нас «завезли відпочити»… Але якою ціною?! Згадаймо інші історії — наприклад, про відпочинок на морі в Україні вартістю не дешевше за острів Занзібар…
А тепер уявіть, щоб така історія трапилась у Польщі, Угорщині, Словаччині чи тій самій Румунії. Правда, важко уявити?
З повагою,
Дмитро
