Святі сорок мучеників Севастійських постраждали у 320 році біля міста Севастія (нині турецьке місто Сівас) за відмову зректися християнської віри.

У той час співправитель імператора Костянтина Великого був Лікіній, який переслідував християн у своїй частині імперії та наказував воїнам зрікатися Христа. У Севастії сорок воїнів-християн відмовилися принести жертву язичницьким богам, за що їх ув’язнили.

Після допитів і катувань їх роздягненими завели в крижане озеро взимку, змушуючи зректися віри. Святі воїни мужньо переносили страждання, підтримуючи один одного молитвою. Один із них не витримав холоду, але сторож Аглай, побачивши небесне світло над мучениками, увірував у Христа і приєднався до них.

Після цього мучителям наказали перебити воїнам голінки та спалити їхні тіла. Згодом християни з честю зібрали й поховали їхні святі мощі.