Вони віддали найдорожче – своє життя, щоб жили ми. Віддаймо шану кожному. З початку війни редакція «33-го» вшановує кожного Героя, що повернувся на щиті.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Павлом Шибінським.
Павло став на захист України з початком повномасштабного вторгнення. Був кулеметником, захищав небо над Вінниччиною, згодом служив у 32-й окремій механізованій бригаді водієм танкової роти. Нагороджений знаком «Золотий хрест». Загинув 22 квітня поблизу села Шилівка Покровського району Донецької області. Йому було 27 років.
Підтвердився факт загибелі Василя Бевзюка, 22 грудня 1988 року народження, жителя села Гонорівка Студенянської громади.
Призваний на військову службу за мобілізацією, служив стрільцем 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти.
Під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Новоіванівка Курської області російської федерації життєва зірка солдата згасла.
«На щиті» у Томашпільську громаду повернувся Михайло Зімовський, 15 листопада 1971 року народження.
Він служив у лавах Державної прикордонної служби України старшим сержантом, був техніком та очолював групу підвозу відділення автомобільного та бронетанкового забезпечення 4-ї прикордонної комендатури швидкого реагування.
Свій останній бій військовий прийняв 22 квітня 2026 року в районі населеного пункту Рудня Шосткинського району на Сумщині.
Виконуючи бойове завдання, 18 квітня 2026 року загинув житель села Іванівка – Олександр Головатюк, 30 липня 1968 року народження.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Федором Грибовським.
Федір долучився до війська у 2023 році. Служив у 79-й окремій десантно-штурмовій Таврійській бригаді водієм стрілецького відділення. Загинув 16 листопада 2024 року поблизу села Єлизаветівка Покровського району. Йому було 33 роки.
Підтвердився факт загибелі Андрія Новроцького, 13 травня 2002 року народження, жителя міста Тульчин.
Молодший сержант Новроцький Андрій був військовослужбовцем військової частини А7337.
7 березня 2024 року поблизу населеного пункту Тоненьке Покровського району Донецької області, виконуючи завдання з оборони та захисту Батьківщини, зник безвісти.
Чернівецька громада повідомила про втрату.
Під час виконання бойового завдання 12 жовтня 2025 року, поблизу населеного пункту Радьківка Харківської області, загинув житель села Березівка, мужній захисник України – Олександр Гончар, 20 червня 1981 року народження.
Олександр був стрільцем взводу оперативного призначення.
Вінницька громада провела останньою земною дорогою воїна Дениса Полнікова.
Денис двічі йшов добровольцем на фронт. Із початком повномасштабного російського вторгнення він приєднався до бригади спеціального призначення «Азов». Далі були гарячі точки, важка контузія і, попри списання з військової служби, свідоме рішення знову повернутися до своїх. Із 2025 року Денис боронив Україну вже у лавах 3-ї окремої штурмової бригади. Життя воїна обірвалося 20 квітня внаслідок поранень, отриманих у бою поблизу села Новоєгорівка Луганської області. Йому ледь виповнилося 30 років.
На Сумщині загинув Сергій Вакушин зі Жмеринки.
Сергій Іванович народився 12 грудня 1971 року. У листопаді 2025 року Сергій отримав повістку в Новограді-Волинському, де на той час працював, і був направлений до Сухопутних військ України. У молоді роки проходив строкову службу в морській піхоті, зокрема на атомному кораблі, за що й отримав серед побратимів позивний «Морячок».
Із листопада 2025 року разом із побратимами 3-го стрілецького відділення 3-го стрілецького взводу 7-ї стрілецької роти 3-го батальйону 115-ї окремої механізованої бригади боронив Україну від російської окупації на Сумщині. Саме там, у бою 19 квітня 2026 року в селі Іскрисківщина Білопільської міської громади, зупинилося серце відважного воїна.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Олегом Рибаком.
Він долучився до Збройних сил України у 2023 році. Служив стрільцем у складі 41-ї окремої механізованої бригади, мав позивний «Професор». Брав участь у боях на Куп’янському та Бахмутському напрямках. Загинув 17 квітня 2024 року поблизу міста Часів Яр. Йому було 52 роки.
Народився 21 грудня 1972 року у Вінниці. Навчався у школі №29, закінчив Вінницький державний педагогічний інститут імені Михайла Коцюбинського. Працював учителем праці, згодом — у будівельній сфері.
Війна забрала життя захисника Олександра Школьного, 12 березня 2000 року народження, жителя Липовецької громади.
Воїн служив маскувальником інженерно-позиційної роти роти батальйону підтримки легендарного полку “Азов”.
Загинув 17 квітня 2026 року під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Новогригорівка на Донеччині.
У Гнівані провели в останню путь військовослужбовця Сергія Колеснікова.
Чоловік був призваний на військову службу, обіймав посаду старшого водія-хіміка взводу радіаційної, хімічної та біологічної розвідки.
Його життя обірвалося 14 квітня 2026 року у місті Іллінці.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Олександром Кирилюком.
Він став до лав Збройних сил України восени минулого року. Був головним сержантом, служив у складі 120-ї окремої бригади Сил територіальної оборони на Донецькому напрямку. Загинув 8 квітня поблизу міста Лиман Краматорського району. Йому було 57 років.
Народився 13 квітня 1969 року у Вінниці. Навчався у школі №6 та Вищому професійному училищі №11, здобув фах слюсаря. Після служби працював правоохоронцем, згодом — в інкасації банку, яку певний час очолював, а пізніше — на підприємстві «Вінницятрансприлад».
У с. Гопчиця Погребищенської громади попрощалися із воїном Русланом Максименком.
Руслан народився 18 липня 1981 року в селі Гопчиця. Після закінчення місцевої школи навчався у місті Погребище в ВПУ №42. Був призваний на строкову військову службу до ЗСУ. Працював у селі Гопчиця. Із 2018 по 2021 рік проходив службу за контрактом. Із 2022 року проходив службу у м. Вінниця у військовій частині А1660 на посаді механіка відділення зв’язку. Із 11 березня 2024 року був переведений у військову частину А4862 в 425-й окремий штурмовий полк «СКЕЛЯ» на посаду гранатометника четвертого штурмового відділення четвертого штурмового взводу другої штурмової роти.
Загинув 12 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Очеретине Покровського району Донецької області.
Ще одна болюча звістка у Турбівській громаді.
21 квітня обірвалось життя захисника – жителя с. Приборівка Миколи Матвійчука, 1971 року народження.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Костянтином Добрянським.
Він уклав контракт на військову службу до повномасштабного вторгнення та з перших днів був на передовій. Служив у роті вогневої підтримки 131-го окремого розвідувального батальйону імені Євгена Коновальця та як зовнішній пілот БпЛА у 59-й окремій штурмовій бригаді безпілотних систем імені Якова Гандзюка. Пройшов гарячі точки від півдня до сходу, мав позивний «Білий», був відзначений нагородами, зокрема «Хрестом розвідника». Загинув 14 квітня поблизу селища Межова Дніпропетровської області. Йому було 23 роки.
Народився 4 жовтня 2002 року в селі Курилівці Жмеринського району, зростав у Вінниці.
Іллінецька громада сповістила про загибель жителя с. Бабин – солдата Дмитра Фуківського, 2000 року народження.
Захисник вважався безвісти зниклим. Рідні чекали й вірили до останнього. Та ДНК-експертиза встановила, що військовий загинув 11 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Богуславка Ізюмського району Харківської області.
Жителі Погребищенської громади провели в останню дорогу захисника Євгена Дятлова.
Євген народився 19 лютого 1986 року в м. Дніпро. Навчався у Дніпропетровській загальноосвітній школі № 54, та у Дніпропетровському політехнічному коледжі. Працював у м. Дніпрі. У 2013 році проходив курс навчався у реабілітаційному центрі «Поділля» у м. Вінниця за спеціальністю програміст-бухгалтер. Продовжив працювати інженером із техніки праці у Компанії ТОВ «Екобинт» м. Дніпро. Згодом перейшов на роботу експедитором на Дніпровський хлібокомбінат №5.
На початку 2023 року пішов добровольцем боронити Україну. У 2024 році в складі 129 бригади територіальної оборони «Шквал» брав участь у Курській операції ЗСУ та отримав важкі поранення. Після проходження лікування повернувся на фронт. У грудні 2025 року, перебуваючи на «нулі», зазнав обмороження, після чого лікувався у м. Хмельницький. На початку березня 2026 року знову повернувся у стрій.
Стрілець Євген Дятлов загинув 16 квітня 2026 року в бою біля населеного пункту Амбарне Харківської області.
«На щиті» до рідного дому повернувся житель с. Кисляк Гайсинської громади, солдат, стрілець Юрій Петрущак.
Юрій народився 4 травня 1990 року. Навчався у Кисляцькій середній школі. Потім у Немирівському ПТУ. Отримав будівельну кваліфікацію. Працював на АЗС.
Коли прийшла повістка, він долучився до лав ЗСУ. Службу проходив у званні солдата, стрільця 1-го кулеметного відділення кулеметного взводу 44-го Окремого стрілецького батальйону. В кінці квітня 2024 року перестав виходити на зв’язок і з того часу вважався зниклим безвісти.
Згідно з експертизою ДНК підтвердилось, що воїн загинув 27 квітня 2024 під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Терни Краматорського району Донецької області.
Стало відомо про втрату відважного захисника: зупинилося серце жителя Барської громади, молодшого сержанта Вадима Качкара, 1977 року народження.
Вадим Олександрович служив старшим бойовим медиком у складі військової частини А4689.
Його життя обірвалося 22 квітня 2026 року.
Після довгих місяців пошуків підтвердилася загибель солдата Олександра Іванова, 1977 року народження, жителя м. Бар.
Олександр був стрільцем-снайпером 3-го механізованого відділення військової частини А5006. Він прийняв свій останній бій ще 20 листопада 2024 року поблизу населеного пункту Курахове, що на Донеччині. Довгий час він вважався зниклим безвісти. Його смерть підтвердила ДНК-експертиза.
Війна забрала життя воїна ЗСУ Василя Журжі, 4 січня 1976 року народження, жителя с. Андріївка Шаргородської громади.
Василь Петрович був призваний на військову службу 25.12.2025 року.
Серце воїна зупинилося 7 квітня 2026 року в районі міста Куп’янськ Куп’янського району Харківської області під час виконання обов’язків військової служби.
Загинув воїн Національної гвардії України, житель с. Носиківка Артем Кіпко.
Артем народився 23 липня 2000 року у с. Носиківка. Після закінчення місцевої школи навчався у Вінницькому професійному училищі. У 2019 році підписав свій перший контракт.
Із початком повномасштабного вторгнення захисник знову взяв до рук зброю, обороняючи столицю. Далі виконував обов’язки головного сержанта взводу оперативного призначення Національної гвардії України.
23 листопада 2023 року під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Вербове Пологівського району Запорізької області герой загинув. З тих пір вважався зниклим безвісти.
Підтвердився факт загибелі військовослужбовця із с.Сальник Олександра Престаша, який із вересня 2024 року вважався безвісти зниклим.
Народився Олександр 9 березня 1989 року м.Горденка Івано-Франківської області. Згодом родина переїхала у с.Репужинці Чернівецької області. Після закінчення місцевої школи Олександр продовжив навчання у ПТУ №4 м.Чернівці. Працював за кордоном. Після одруження родина переїхала до с.Сальник.
До війська Олександра мобілізували у липні 2024 року. У свій перший бойовий вихід він врятував життя побратиму, надав першу невідкладну медичну допомогу, допоміг дістатись до евакуаційного авто і повернувся до бою. На жаль, це був останній бій Героя.
Передчасно обірвалося життя офіцера з с.Корделівка Олександра Подякона.
Олександр народився 18 грудня 1982 року у с.Корделівка. Згодом родина переїхала до м.Нетішин. Навчався у Хмельницькому національному технологічному університеті, закінчив Кам’янець-Подільський сільськогосподарський інститут. Після проходження строкової служби Олександр вступив до Національної академії Служби безпеки України. Був учасником ООС. До війни працював курсовим офіцером у Харківському національному університеті Повітряних сил. Потім – у Генеральному штабі в м.Київ.
З початку повномасштабної війни Олександр Подякон став на захист Вітчизни. Воював на гарячих точках фронту – на Донецькому та Курському напрямках. В одному із боїв на Курському напрямку отримав важку контузію, після лікування продовжив службу у Київському штабі округу.
Серце офіцера зупинилося на 43 році життя під час військової служби.
Помер захисник із села Курилівка Василь Коробка.
Василь народився 26 квітня 1987 року. Його життя обірвалося після пережитих випробувань війни 21 квітня 2026 року в лікарні.
Війна забрала життя захисника із Війтівецької громади Олександра Катрінеска, 1990 року народження.
О. Катрінеско виконував обов’язки військової служби, пов’язані з обороною держави. Служив у військовій частині А 2960.
Воїн загинув 22 листопада 2024 року під час виконання бойових завдань поблизу населеного пункту Пустинка Покровського району Донецької області.
Бершадська громада втратила захисника Олександра Гріщенка, жителя села Велика Киріївка.
Олександр Сергійович проходив військову службу у складі морської піхоти Збройних сил України, був старшим водієм відділення взводу морської піхоти.
Його життя обірвалося 19 квітня 2026 року після важкого захворювання, перебуваючи на лікуванні у Запоріжжі.
До Жмеринки «на щиті» повернувся командир Дмитро Кульбачук, який із грудня 2024 року вважався безвісти зниклим.
Народився Дмитро 18 травня 1983 року в Жмеринці. Закінчив ліцей №6 та Жмеринське ВПУ. Згодом завершив навчання у Київському технікумі залізничного транспорту. Працював на заводі «Експрес».
Після навчання на Львівщині був направлений до окремого штурмового батальйону OPFOR Сухопутних військ ЗСУ. Разом із побратимами боронив суверенітет України на Донеччині. У боях зазнав численних поранень і контузій, неодноразово проходив лікування і реабілітацію. У жовтні 2024 року отримав можливість відпочити та пройти лікування у Карпатах, однак уже після першого виходу з відпустки не повернувся з позицій.
Молодший сержант із позивним «Мітя» загинув 23 грудня 2024 року в бою в селі Костянтинопольське Курахівської громади Покровського району Донецької області.
Підтвердилась загибель воїна, який протягом 18 місяців був у статусі зниклого безвісти, це житель Якушинець – Олександр Шевчук.
Олександр народився 5 грудня 1982 року в Якушинцях. Після закінчення місцевої школи вступив до аграрного університету.
11 травня 2024 року Олександр став на захист України. 20 липня 2024 року під час виконання бойового завдання зник безвісти в районі Іванівського в Бахмутському районі. На жаль, дива не сталося, у квітні 2026 року факт загибелі підтвердився по ДНК.
У Стрижавській громаді пішов із життя захисник України – Віталій Івацко.
Віталій народився 18 липня 1973 року. Закінчив Мізяківсько-Хутірську середню школу. Згодом здобув спеціальність радіомеханіка. Із 1991 до 1993 року проходив строкову військову службу. Після служби працював пожежником МНС.
Із 2000 року Віталій розпочав службу у Стрижавській виправній колонії № 81 на посаді прапорщика.
У 2017–2018 роках добровольцем пройшов гарячі точки у зоні АТО на території Донецької області. Обіймав посаду оператора-лінійного наглядача (в/ч А1445).
Віталій Івацко 2018 року під час бойових дій отримав інвалідність.
Попри стан здоров’я, з початком повномасштабного вторгнення добровільно став на захист Батьківщини з перших днів війни. 2023 року на Донецькому напрямку отримав серйозні поранення та був звільнений з лав Збройних сил України.
23 квітня 2026 року, внаслідок отриманих під час АТО та повномасштабної війни травм, Віталій Івацко відійшов у вічність. Наш земляк був нагороджений чотирма медалями за захист України.
У боях біля міста Херсон загинув захисник із села Обухів Віктор Свідомий.
Молодший сержант В. Свідомий проходив військову службу на посаді головного сержанта-командира вогнеметного відділення взводу радіаційного, хімічного, біологічного захисту в/ч А7053.
Загинув воїн 20 квітня 2026 року в бою поблизу міста Херсон.
Тростянеччина попрощалася із Артемом Буряковим.
Артем народився 2 березня 1985 року в селі Тронка Миколаївської області. Закінчив школу, здобув професію лаборанта в Одеському профтехучилищі, працював кранівником в Одеському порту.
У серпні 2022 року Артем став на захист України. Служив у складі 17-ї окремої важкої механізованої Криворізької бригади імені Костянтина Пестушка. Пройшов важкі бойові дороги Донеччини, Бахмутського, Харківського, Сумського напрямків та Курщини.
6 листопада 2024 року Артем зник безвісти під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Ольгівка Курської області. Тепер стало відомо, що того дня воїн загинув.
Райгородська громада провела в останню путь захисника України – жителя села Ометинці, головного сержанта Володимира Загорського, 9 серпня 1969 року народження.
Володимир Петрович був головним сержантом інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти. До лав Збройних сил України був призваний 10 березня 2022 року.
15 квітня 2026 року, під час участі у бойових діях у районі населеного пункту Мала Рибиця Сумського району Сумської області, внаслідок бойового ураження противником він героїчно загинув.
Висловлюємо щирі співчуття родинам, друзям і побратимам полеглих. Жодні слова не вгамують біль втрати, але наш обов’язок — пам’ятати кожного, хто віддав найцінніше за наш спокій.
Ми продовжуємо збирати та зберігати історії про кожного захисника, щоб їхній подвиг назавжди залишився у пам’яті поколінь.
Вічна пам’ять та слава Героям Вінниччини!
Низький уклін… Поділіться цим дописом, щоб якомога більше людей згадали імена наших оборонців.
