Брехливий Світ Тебе на п’єдестал,

Неначе ширму, виставив , Тарасе ,

Бо впевнений, що й Ти “підвладен часу”,

Що й Ти якийсь кумир там чи гевал !..

…Сучасні наші “голі королі”

Тобою прикриваються уміло

Й за вишиванками ховають “діло”,

Щоб “славний” слід лишити на Землі…

Та карбувати кров’ю Серця їх,

Оті сліди, вони не мають сили ,

Бо той, хто народився лиш для втіх,

Вже показово розпускає крила …

…Неначе півень, чи дурний гусак …

Розпустить їх, але летіть не може ,

Надіючись на Провидіння Боже,

Хоч відчува , що робить все не “ТАК”…

Та передати “віжки” не спішить,

Бо “святе місце” вільним не буває!..

А “час – стрілою” : він це добре знає …

І прагне ще “потішитись” хоч мить …

…Брехливий Світ, та істин різних тьма,

І кожна з них по – своєму доцільна !..

У можновладців Гідності нема –

Та й Мудрості , як придивитись пильно !..

Про це писав Ти двісті літ тому,

Випалюючи скверну Словом – струмом!..

Й хоч Світ тоді був схожим на тюрму,

Але почув Твої  Величні Думи …

…Які звучать й сьогодні на землі,

Що Ти назвав “Украйною” своєю !..

То МИ , праправнуки Твої , не злі,

Бо прагнемо сягнути апогею!..

…Не дивлячись на всі “мутні” діла,

Що творяться “прозорими” синами !..

Тож Україна – не країна зла,

Адже долає  НЕЛЮДІВ ЦУНАМІ !..

  СТАНІСЛАВ ДРАЧУК