Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Юрієм Швецем.
Юрій став на захист України у жовтні 2024 року. Воював у складі 225-го окремого штурмового полку. Був солдатом, пілотом БпЛА. Брав участь у боях на Сумському та Запорізькому напрямках. Загинув 15 березня поблизу села Воздвижівка Пологівського району. Йому було 36 років.
У бою за Україну загинув житель Калинівки Віктор Сивак.
Народився Віктор 29 травня 1984 року у с. Пиків. Після закінчення школи №1 навчався у Вінницькому ПТУ №5 на оператора комп’ютерного набору. Згодом здобув вищу освіту та фах економіста у Вінницькому університеті сучасних знань.
Деякий час працював в управлінні праці та соціального захисту населення Калинівського району. До війни працював у компанії AGRANA Fruit.
Загинув 4 березня на Дніпропетровщині.
Війтівецька громада попрощалася із головним сержантом, командиром танка – Сергієм Логіновим.
Чоловік народився 18 серпня 1996 року. Мужньо виконував військовий обов’язок. Життя захисника обірвалося у боях за Маріуполь.
Трагічне сповіщення надійшло в Тульчинську громаду: 20 березня 2026 року в населеному пункті Ворожба Сумського району Сумської області помер Володимир Михайліченко, 21 липня 1983 року народження.
Призваний на військову службу за мобілізацією у грудні 2024 року, солдат В.Михайліченко служив кулеметником стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти 1 батальйону територіальної оборони.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Анатолієм Кушелем.
Анатолій був мобілізований влітку 2024 року. Він був стрільцем-снайпером 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади. Воював на Донецькому напрямку. Загинув того ж року, 1 листопада, поблизу села Катеринівка Покровського району. Йому був 31 рік.
Помер захисник із селища Муровані Курилівці Олександр Васьков, 11 листопада 1969 року народження, старший сержант. Олександр був мобілізований до лав ЗСУ у грудні 2022 року, брав участь у боях на Харківському напрямку.
Серце воїна перестало битися 21 березня 2026 року в Могилів-Подільській окружній лікарні інтенсивного лікування після важкої хвороби.
Підтвердилася загибель воїна з Хмільника Ігора Пацанівського, 29 травня 1980 року народження. Військовослужбовець вважався зниклим безвісти.
Тепер стало відомо, що воїн загинув 17 грудня 2024 року у бою за поблизу населеного пункту Погребки Суджанського району Курської області рф.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Євгенієм Богуном.
Він став до військового строю взимку 2022 року. Після навчання воював у лавах 120-ї окремої бригади територіальної оборони. Був молодшим сержантом, техніком 1-ї стрілецької роти. Брав участь у боях на Донецькому напрямку. Під Бахмутом він отримав осколкове поранення, втім, після лікування знову повернувся у стрій. Свій останній бій воїн прийняв 31 липня 2024 року поблизу села Водяне. Йому назавжди залишилося 47.
Під час виконання військового обов’язку загинув житель села Мазурівка – Володимир Якобчук, 8 квітня 1984 року народження, солдат, кулеметник стрілецького відділення.
Воїн загинув 12 жовтня 2023 року поблизу населеного пункту Первомайське Покровського району Донецької області.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Русланом Дідиком.
Руслан долучився до оборони України восени 2024 року. Служив гранатометником у 153-ій окремій механізованій бригаді, виконував бойові завдання на Донецькому напрямку. Загинув 23 січня поблизу села Андріївка Волноваського району. Йому було 40 років.
Соболівська громада у жалобі.
Захищаючи Україну, загинув житель житель села Соболівка – Василь Матійчук, 21 лютого 1969 року народження.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Ігорем Осаволюком.
Ігор із 2023 року боронив Україну. Служив стрільцем-санітором у 124-й окремій бригаді територіальної оборони, виконував бойові завдання у складі 46-ї окремої аеромобільної бригади. Загинув 29 лютого 2024 року поблизу села Георгіївка Покровського району Донецької області. Йому було 26 років.
Шаргородська громада втратила захисника України – Віктора Дерещука, 6 березня 1967 року народження, з міста Шаргород.
Воїн загинув 13 березня 2026 року при виконанні бойового завдання у районі населеного пункту Колодязне на Харківщині.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Антоном Скрипниченком.
Він став до військового строю восени 2024 року. Був солдатом, стрільцем 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади. Життя воїна обірвалося торік, 8 березня, під час виконання бойового завдання на Курському напрямку. Йому навічно залишилося 39 років.
Народився Антон Скрипниченко 17 жовтня 1985 року в Авдіївці. Після закінчення школи та професійного училища з 18-літнього віку працював на Авдіївському коксохімічному заводі, а з початком повномасштабного російського вторгнення – на ПрАТ «Южкокс» у Кам’янському. Його ж сім’я – дружина та син з окупованого міста переїхали до Вінниці.
У Гайсині попрощалися із Віктором Дзюбенком.
Він загинув 20 листопада 2024 року в районі населеного пункту Крємяноє Кореневського району Курської області. Досі Віктор вважався зниклим безвісти. Експертиза ДНК підтвердила загибель гайсинчанина.
Віктор народився 25 жовтня 1981 року у м. Гайсині. Закінчив середню школу №7. Середню освіту здобув у Ладижинському аграрному технікумі, а вищу – у Вінницькому національному аграрному університеті. Працював на ТОВ «ПК «Зоря Поділля» водієм.
В кінці травня 2023 року добровільно мобілізувався до лав ЗСУ. За час служби побував у гарячих точках Донеччини. Брав участь у боях за Курахове, отримавши численні поранення. Після відновлення знову повернуся у стрій до побратимів.
Службу проходив у званні лейтенанта на посаді командира 1-го піхотного взводу, 2-ї піхотної роти 144 -ї окремої механізованої бригади. З кінця вересня 2024 року брав участь у Курській операції. Із 12 листопада 2024 року зв’язок з офіцером обірвався, і він вважався зниклим безвісти.
Літинська громада попрощалась із стрільцем-санітаром спецбатальйону «Шквал» Святославом Гаманюком.
Святослав народився 20 лютого 2006 року у місті Вінниця. Він рано залишився без батьків. Разом із молодшими братами Максимом-Михайлом та Сергієм з 2015 року виховувався у дитячому будинку сімейного типу. Справжній родинний затишок, турботу і любов хлопці знайшли у родині Нетребських.
Святослав навчався у Літинській школі №1. Досягнувши повноліття, підписав контракт зі Збройними силами України.
Солдат ЗСУ, стрілець-санітар штурмового спеціалізованого батальйону «Шквал», Святослав Гаманюк загинув 4 березня у районі населеного пункту Новосергіївка Ізюмського району Харківської області під час виконання чергового бойового завдання із захисту суверенітету та територіальної цілісності України.
Тиврівська громада у жалобі.
18 березня 2026 року помер житель селища Тиврів, водій колісних бронетранспортерів, навідник-оператор в/ч А3038 Олександр Кащук, 14 січня 1975 року народження.
Олександр воював у гарячих точках на Сході України, на Харківському, Донецькому, Запорізькому напрямках. Мобілізація завершилась 16.01.2024 р. Наслідки жорстокої війни перервали життя чоловіка.
Зупинилося серце захисника із с. Ходаки – Валерія Адамчука, 1996 року народження.
Валерій став на захист Батьківщини у березні 2022 року. Як солдат та навідник, він пройшов пекло Запорізького та Донецького напрямків. У 2023 році отримав важке поранення. Далі були операції та реабілітація. У травні 2025 року Валерій був списаний за станом здоров’я.
Помер 22 березня 2026 року.
Шаргородська громада попрощалася із воїном ЗСУ В’ячеславом Третьяковим, 20 жовтня 1996 року народження, із села Дубинки.
В’ячеслав Олександрович пройшов АТО. З перших днів повномасштабного вторгнення знову став на захист рідної землі. Був неодноразово поранений.
Після останнього поранення (червень 2025 р.) воїну так і не вдалось одужати. Довгі місяці лікування та боротьби за власне життя.
Серце воїна зупинилося 18 березня 2026 року.
У Гайсині провели у останній земний шлях майора-зв’язківця Олександра Удаденка.
Олександр народився 21 січня 1989 року у Мурманську. Після трагічної загибелі мами разом із батьком переїхали до Гайсина. Навчався у ЗЗСО № 4. Потім вступив до Академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові, ставши кадровим офіцером. Із 2010 року в Олександра Анатолійовича розпочалась офіцерська кар’єра у військовій частині А1108, номером обслуги реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону. У жовтні 2010 року був переведений до військової частини А0707 у м. Гайсин заступником начальника штабу з мобілізаційної роботи. У 2021 році перевівся до 3-ї бригади зв’язку. Служив у званні майора на посаді начальника речової служби тилу.
Він брав участь в бойових діях на Сході України в зоні АТО/ООС. З повномасштабним вторгненням він знову виконував бойові розпорядження на лінії зіткнення із противником.
15 березня 2026 року у м. Вінниці його серце назавжди зупинилось у реанімаційному відділенні Вінницької клінічної лікарні внаслідок нещасного випадку.
Відійшов у вічність воїн Збройних сил України Юрій Семко, 8 грудня 1985 року народження, із села Слобода-Шаргородська.
Солдат Семко Юрій, водій-хімік технічного відділення взводу радіаційного, хімічного, біологічного захисту, стояв на варті незалежності та свободи України з самого початку війни, пройшов АТО і не залишився осторонь, коли ворог вдерся в Україну повномасштабно.
Під час бою з ворогом отримав важке поранення. 18 березня 2026 року помер від ран у лікарні.
Жителі Могилів-Подільської громади попрощалися із захисником – Сергієм Бруштинським, 1992 року народження. Він стояв на захисті країни із березня 2022 року.
Був старшим сержантом. Служив інспектором прикордонної служби 1 категорії-начальником третьої групи другого вогневого відділення прикордонної застави 100-155 мм самохідних гаубиць четвертого відлілу прикордонної служби (тип С) ПКШР вогневої підтримки.
Свій останній бій прийняв 15 березня 2026 року в районі населеного пункту Лозове Донецької області.
Сумна звістка надійшла у Калинівську громаду: загинув житель с.Павлівка Олександр Буран.
Олександр народився 26 листопада 1974 року у м.Вінниці. Згодом родина переїхала до с.Антонопіль. Навчався в Уладівській загальноосвітній школі й у Гущинецькому ВПУ №32. Працював трактористом у колгоспі в с.Павлівці.
До початку повномасштабної війни працював у ТОВ «Вінниця-млин» водієм. До війська Олександра мобілізували у червні 2024 року. За роки служби військовослужбовець був неодноразово пораненим, мав нагороди за поранення і мужність, яку проявив у боях із ворогом.
Його героїчний шлях обірвався 6 березня на Сумщині.
На війні загинув житель с.Павлівка Олексій Терентьєв.
Народився Олексій 17 жовтня 1987 року у м.Вінниці. Навчався у загальноосвітній школі №26, потім – у ПТУ №5. Працював в одному з приватних підприємств Калинівки.
До війська Олексія мобілізували 22 червня 2024 року. Понад рік військовослужбовець мужньо захищав рідну землю від окупантів. Загинув Герой під час виконання бойового завдання.
До Жмеринки «на щиті» повернувся старший матрос Володимир Федюк.
Володимир народився 10 березня 1990 року в місті Жмеринка. Навчався у Жмеринській школі-інтернаті, згодом закінчив Жмеринське вище професійне училище, здобувши фах кухаря.
Після повномасштабного вторгнення росії, 28 лютого 2022 року, добровільно став на захист України. Служив у морській піхоті. Був відзначений численними нагородами, серед яких «Золотий хрест» від Головнокомандувача ЗСУ за мужність, відвагу та успішне виконання бойових завдань.
11 березня 2026 року Володимир загинув під час виконання бойового завдання у Бериславському районі Херсонської області.
Тростянеччина в жалобі. 13 березня 2026 року у місті Дніпро помер солдат Олександр Марусяк, уродженець с. Красногірка.
Олександр Васильович служив кулеметником 3-го механізованого відділення 1-го механізованого взводу 3-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону.
Йому було 55 років.
Під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини, відданий військовій присязі, біля села Біловоди Сумського району Сумської області загинув житель села Блакитне Сергій Цибульський, 27 червня 1981 року народження, старший солдат. Він служив радіотелефоністом 1 самохідного артилерійського взводу 1 самохідної артилерійської батареї 1 самохідного артилерійського дивізіону військової частини.
10 місяців Сергій вважався безвісти зниклим. Тепер стало відомо, що він загинув 5 травня 2025 року.
«На щиті» у Тульчинську громаду повернувся військовослужбовець Дмитро Голубінський, 1994 року народження, житель села Заболотне Крижопільської громади.
З перших днів повномасштабного вторгнення Дмитро став на захист Батьківщини. Служив начальником радіолокаційної станції взводу перехоплювачів безпілотних літальних апаратів. Мав звання молодшого сержанта.
Свій останній бій прийняв 19 березня 2026 року поблизу села Визирка Одеського району Одеської області.
