Ця дівчина – сирота врятувала не одне життя під час масованого обстрілу дронами Вінниці.

Нагадую, Каріна стала символом героїзму під час обстрілу Вінниці.

Хто за цю пропозицію – підтримайте в коментарях. Щоб був привід написати таке звернення до міськради.

Каріна Олєйнік — студентка медичного коледжу, волонтерка, яка допомагає військовим.

Під час атаки «шахедів» вона опинилася поруч із місцем удару. І поки люди бігли від вибухів — вона бігла їм на зустріч!

«Всі біжать у бік Київської, тікають від прильоту, а я, навпаки, — туди, де прилетіло. Бо там можуть бути поранені», – ділиться дівчина

У неї була аптечка, турнікет, гемостатик. Їх Каріна завжди носить із собою. Бо так вимагає воєнний час і так її навчили старші наставники.

Вона не встигла добігти — сталося ще одне влучання. Дрон вдарив у будинок поруч. Її оглушило. На кілька секунд вона перестала чути.

Отямилася — і почала працювати.Першим був чоловік із важким пораненням голови. У шоковому стані, весь у крові, з осколком. Вона завела його в укриття, посадила, оглянула рану. Зробила так звану «шапку лицаря» — фіксацію пов’язки на голові. Перевірила грудну клітку.

«Коли я зрізала йому футболку, то кров просто летіла на мене…»

Перевірила пульс. Дихання. Запідозрила забій ребер — чоловіку було важко дихати. Його довелося буквально тримати — він намагався йти, був у шоковому стані. Так вона була з ним, поки не приїхала швидка.

Потім — інша постраждала. Жінка з осколком у нозі. Ймовірно, мікроінсульт — перекошене обличчя, слабкість. І ще одна деталь, яка говорить більше за будь-які слова. Жінка повторювала, що загубила дитину. І Каріна, під звуки вибухів і гулу дронів, побігла шукати цю дитину. Оббігала будинки, питала людей. Знайшла одну — але це була не та. Повертається — і бачить: син уже поруч із мамою.

Після цього вона ще допомагала іншим — тим, у кого були болі, панічні стани, проблеми з серцем. А ще… шукала кота. 40 хвилин. Під час обстрілу. Знайшли. Живий.

«Коти теж хочуть жити, як і люди» — прокоментувала потім. Каріна  – сирота. Із восьми місяців у будинку дитини, з шести років — у прийомній сім’ї.

Дівчина мріє працювати у військовій медицині.

До нашої редакції вже другий день надходять дзвінки від небайдужих людей – пропонують надати Каріні відзнаку – нагородили її статусом почесної вінничанки.

Земляки переконані, що ця мужня дівчина це заслужила. А ви підтримуєте таку пропозицію?

Тетяна Редько