Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Дмитром Бєдою.
Дмитро народився 12 квітня 2002 року у Вугледарі Донецької області. Закінчив коледж за спеціальністю «Менеджмент».
Воював у складі 3-ї окремої штурмової бригади на посаді водія-кулеметника взводу. Загинув 23 грудня 2025 року поблизу села Новоселівка Краматорського району.
Перестало битися серце мешканця села Урожайне Віктора Рубіжанського.
Чоловік народився 20 вересня 1974 року. Навчався у школі в селі Селища. Здобув професію пасічника, працював у селищенському колгоспі. Згодом проходив строкову військову службу.
Після армії працював у СПМО «Титани», пізніше — у карному розшуку, паралельно навчався у Київській академії внутрішніх справ. Згодом займався підприємницькою діяльністю.
У 2014 році добровольцем став на захист України в зоні АТО. У 2015 році був звільнений зі служби у зв’язку з пораненням. Після цього працював у Муніципальній варті.
З початком повномасштабного вторгнення Віктор знову став до лав захисників України. Служив у найгарячіших точках. У 2025 році був звільнений за станом здоров’я.
10 квітня 2026 року Віктор Станіславович відійшов у вічність у лікарні, борючись із важкою хворобою.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Ігорем Вакулою.
Ігор долучився до ЗСУ торік влітку. Виконував бойові завдання у 92-му окремому батальйоні підтримки. Загинув 3 квітня у бою біля селища Межова Синельниківського району Дніпропетровської області. Йому було 52 роки.
«На щиті» повернувся уродженець села Гармаки – сержант Олександр Повольний.
Олександр розпочав свій шлях воїна ще у 2014 році. Обіймав посаду головного сержанта – командира відділення розмінування інженерно-саперного батальйону військової частини А0853.
Помер воїн 6 квітня 2026 року у госпіталі.
У Барській громаді попрощалися із нацгвардійцем Олександром Чорним.
Олександр народився у 1987 році та проживав у місті Бар. Його життя обірвалося 1 квітня 2026 року. Воїн служив у лавах Національної гвардії України на Херсонщині та сумлінно виконував свій військовий обов’язок.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Михайлом Ходирєвим. Михайло став на захист України з початку повномасштабного вторгнення. Служив стрільцем у 59-й окремій штурмовій бригаді безпілотних систем імені Якова Гандзюка. Загинув 14 травня 2024 року поблизу міста Красногорівка Покровського району Донецької області. Йому був 51 рік.
На Харківщині загинув Павло Луцков з Браїлова.
Народився Павло 5 грудня 1970 року у родині військового. Після навчання у Браїлівському ліцеї продовжив навчання на Тернопільщині. Закінчив вище технічне авіаційне училище. Понад 20 років працював електромеханіком на залізниці, трудився на цукровому заводі, згодом – у дорожній галузі на Автостраді.
Павло став до лав захисників ще у 2014 році. Пройшов АТО, був відзначений нагородами.
З початком повномасштабного вторгнення чоловік добровільно повернувся до війська. Старший лейтенант 120-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ, начальник зв’язку і кібербезпеки загинув 2 квітня 2026 року в населеному пункті Рубіжне Вовчанської громади на Харківщині, виконуючи бойове завдання.
У Калинівці попрощалися із загиблим військовослужбовцем Миколою Дємідовим.
Микола народився 14 листопада 1973 року на Донеччині. Дитинство та юність провів у Луганській області. З початком повномасштабного вторгнення, після знищення рідного села, родина евакуювалася та оселилася у с.Уладівка Іванівської територіальної громади.
У листопаді 2025 року Миколу Дємідова мобілізували до лав Збройних сил України. Воїн загинув у березні 2026 року у Дніпропетровській області.
На війні загинув воїн ЗСУ Андрій Жук, 4 квітня 1974 року народження, з села Слобода-Шаргородська.
Андрій Володимирович приєднався до лав ЗСУ у травні 2025 року. Солдат виконував обов’язки стрільця-помічника гранатометника гірсько-штурмового відділення гірсько-штурмової роти.
Перебуваючи на бойовій позиції на Запорізькому напрямку, воїн помер 8 квітня 2026 року.
Під час виконання бойового завдання загинув солдат Володимир Щур.
Володимир народився 3 квітня 1992 року у Калинівці. Після закінчення Калинівської загальноосвітньої школи №1 продовжив навчання у Київському національному університеті будівництва та архітектури.
Працював за професією у Києві.
До війська чоловіка мобілізували у жовтні 2025 року.
Загинув 22 березня 2026 року під час виконання бойового завдання.
Глуховецька громада втратила захисника Олександра Сольського, сержанта, радіотелефоніста.
Життя військовослужбовця обірвалося 5 квітня 2026 року поблизу населеного пункту Різдвянка Запорізького району Запорізької області під час виконання бойового завдання. Захисникові було 43 роки.
До рідного села Гущинці Калинівської громади «на щиті» повернувся воїн Віктор Ткачук, який довгий час вважався зниклим безвісти.
Захисник загинув 2 листопада 2024 року під час бойових дій на території Курської області. Тепер, судово-медична експертиза підтвердила факт загибелі військовослужбовця.
На війні загинув захисник Євген Власюк.
Євген народився 4 квітня 1981 року в Козятині, закінчив загальноосвітню школу №6. Чоловік проживав у Бердичеві. До лав Сил оборони України долучився під час повномасштабної війни та проходив службу сапером.
Загинув військовослужбовець 31 березня 2026 року під час виконання бойового завдання у Синельниківському районі Дніпропетровської області.
Вороновицька громада повідомила про втрату.
19 березня 2026 року поблизу населеного пункту Будки Сумського району Сумської області загинув військовослужбовець, капітан медичної служби, лікар медичного пункту військової частини А2183 – Юрій Бережнюк.
Юрій народився 10 лютого 1984 року в селі Кальнишівка. Навчався у Тростянецькому ліцеї. Навчався у медичному коледжі імені Заболотного за спеціальністю помічника військового лікаря. Після завершення навчання отримав звання лейтенанта медичної служби.
Свій військовий шлях розпочав у Повітряних силах, де проходив службу у військовій частині в місті Севастополь. Після окупації Криму у 2014 році продовжив службу на материковій частині держави – у підрозділах Повітряних сил, зокрема в Первомайську та Умані.
Із 2014 року Юрій брав участь у бойових діях в зоні АТО на території Донецької та Луганської областей. У 2024 році був командирований до 35-ї бригади морської піхоти, де виконував бойові завдання на Херсонському напрямку (район Кримки) та на Краматорському напрямку Донеччини.
6 березня 2026 року його було направлено до 103-ї бригади територіальної оборони.
У день своєї загибелі Юрій Бережнюк перебував у складі евакуаційної групи та рятував поранених побратимів з окупованої території. Під час виконання бойового завдання ворог здійснив скид вибухового пристрою з безпілотного літального апарата. Отримані травми виявилися несумісними з життям.
На Чернігівщині загинув Віталій Штепа з села Кармалюкове.
Народився Віталій 28 січня 1987 року в селі Кармалюкове Жмеринської громади. Згодом з батьками переїхав до міста Вінниця. Навчався і працював у Вінниці.
Був мобілізований на службу 6 листопада 2024 року.
Два роки Віталій мужньо захищав нашу свободу на передовій у складі Сухопутних військ України, а 31 березня життя воїна обірвалось під час виконання бойових дій в н.п. Галайбине Ніжинського району Чернігівської області.
У Крижопільську громаду прийшло трагічне сповіщення: загинув захисник Ігор Лівандовський, 1997 року народження, мешканець села Голубече.
Ігор Анатолійович проходив службу на посаді оператора маневреної групи радіопеленгаторного комплексу.
Свій останній бій воїн прийняв 5 квітня 2026 року поблизу населеного пункту Ізбицьке Харківської області.
Загинув залізничник Дмитро Школяр зі Жмеринки.
Дмитро народився 4 квітня 1999 року в місті Жмеринка. Після закінчення Жмеринського ліцею №6 навчався у вищому професійному училищі. Працював на залізниці.
З початком повномасштабного вторгнення чоловік став на захист України. З кінця квітня 2022 року виконував бойові завдання у складі 65-ї окремої механізованої бригади. Потім продовжив службу в лавах Національної гвардії України – у 14-й бригаді «Червона калина», де був оператором безпілотних літальних апаратів. Боронив Україну на Донеччині. За вірну службу мав чимало відзнак і нагород.
Загинув боєць 3 квітня 2026 року внаслідок артилерійського обстрілу в Покровському районі Донецької області.
Під час виконання бойового завдання загинув житель села Війтівка – молодший сержант Віктор Ворона.
Він проходив службу на посаді командира міномета мінометного розрахунку мінометного взводу мінометної батареї механізованого батальйону.
Життя воїна обірвалося 2 квітня 2026 року внаслідок підриву на мінуванні ворога поблизу населеного пункту Радісне Синельниківського району Дніпропетровської області.
Загинув захисник Олександр Дєдов, житель міста Тульчин.
Олександр народився 26 травня 1998 року. Проходив військову службу на посаді інспектора прикордонної служби 1 категорії — начальника групи (старшого оператора безпілотних авіаційних комплексів) першої групи ударних безпілотних авіаційних комплексів другого відділення безпілотних авіаційних комплексів прикордонної застави ударних безпілотних авіаційних комплексів четвертого відділу прикордонної служби (тип С) розвідувально-ударних безпілотних авіаційних комплексів третьої прикордонної комендатури швидкого реагування розвідувально-ударних безпілотних авіаційних комплексів Головного відділу безпілотних авіаційних систем.
7 квітня 2026 року, під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Чернігівка Донецької області, воїн загинув внаслідок артилерійського обстрілу.
Трагічна новина для Крижопільської громади: загинув боєць Леонід Данілкін, 29 жовтня 1986 року народження, житель села Тернівка.
Солдат Данілкін Леонід служив водієм 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти 1 механізованого батальйону.
14 квітня 2024 року в районі населеного пункту Часів Яр Бахмутського району Донецької області захисник загинув.
Підтвердився факт загибелі військового Юрія Стасюка, 9 грудня 1977 року народження, жителя села Миролюбівка Піщанської громади.
Призваний на військову службу, солдат Стасюк Юрій служив сапером 1 інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу групи інженерного забезпечення. Із січня 2024 року вважався зниклим безвісти.
Тепер стало відомо, що воїн загинув 8 січня 2024 року в результаті ворожого мінометно-артилерійського обстрілу поблизу села Діброва Сєверодонецького району Луганської області.
Передчасно пішов із життя Захисник України Василь Галабурда, житель села Бугаків.
Василь народився 6 січня 1994 року в селі Кірове. Після закінчення школи працював на підприємстві «Агро Астра», «Ладижинська птахофабрика» та «Амбар плюс».
Військовий шлях Василя розпочався ще у 2015 році. А з початком повномасштабного вторгнення він знову став на захист Батьківщини. У листопаді 2024 року під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку Василь отримав важке поранення через атаку ворожого дрона.
Він мужньо витримав тривале лікування та понад 10 складних операцій. Після демобілізації Василь повернувся додому. Проте підірване війною та важким пораненням здоров’я не витримало – 12 квітня 2026 року серце нашого Захисника раптово зупинилося.
Висловлюємо щирі співчуття родинам, друзям і побратимам полеглих. Жодні слова не вгамують біль втрати, але наш обов’язок — пам’ятати кожного, хто віддав найцінніше за наш спокій.
Ми продовжуємо збирати та зберігати історії про кожного захисника, щоб їхній подвиг назавжди залишився у пам’яті поколінь.
Вічна пам’ять та слава Героям Вінниччини!
Низький уклін… Поділіться цим дописом, щоб якомога більше людей згадали імена наших оборонців.
