Діти показують приклад деяким дорослим, як треба діяти в час віроломної війни
Сьогоднішні реалії життя диктують переглянути свої погляди, думки, вчинки і дії не лише дорослих, але й дітей.
Те, що рашистські нелюди, посягнувши на нашу святу землю, відібрали у наших дітей спокій, сон, можливість успішного навчання та проведення щасливого, безтурботного дитинства — одна річ. Ці болотні потвори змусили наших дітей вмить подорослішати і приймати часом зовсім не дитячі рішення.
Саме таким виваженим, цілеспрямованим і дорослим рішенням було зібрання коштів на бойовий дрон «Камікадзе» учнями 4-В класу ліцею №22 м.Вінниці, класним керівником, якого є Діана Олександрівна Лукова.
У цьому класі навчається хлопчик Максим. Це син нашого вінницького волонтера, який не лише долучається до виконання тих чи інших потреб і запитів наших дорогих захисників, а й сам досить часто проводить свої вихідні за кермом вщент наповненого потрібними речами для ЗСУ буса, який долає шлях більше 2000 км.
В одній із розмов тато, Артем Павлишен, розповів сину про те, що бійцям дуже потрібні дрони, щоб мінусувати ту нечисть, яка так заважає нам всім жити.
Максим на другий день, запитав, що потрібно зробити, щоб трішки допомогти.
Артем відповів: «Зараз війна дронів!»
Максим запропонував: «Давай ми купимо!»
Поговорив зі своїми однокласниками, ті — зі своїми батьками.
І ось днями вирушає дрон із рук дітей 4-В класу — передадуть його нашим Незламним Захисникам із 36-ї бригади морської піхоти.
Здавалось би — 9-10-річні діти. А вони, дивлячись на своїх батьків, слухаючи розповіді вчителів, бачачи, як Україна зустрічає Героїв «на щиті», ростуть такими відповідальними, сумлінними, вмотивованими та патріотичними.
І головне — справжніми Українцями, які знатимуть ціну життя у палаючій Україні і все робитимуть для того, аби їхня країна якомога швидше була мирною, вільною і непереможною.
Це гідний приклад не лише для інших учнів інших ліцеїв, а й для нас, дорослих, які дуже втомилися від війни, але нічого не роблять для того, аби вона закінчилась якомога скоріше.
Друзі, всі, хто хоче, щоб наші славні Соколики і Ластівочки якомога швидше розгромили, прогнали, увігнали в землю тих непроханих ворожих гостей та повернулися живими і неушкодженими до своїх родин у свої домівки — долучайтесь до допомоги волонтерам. Можете робити щось своїми руками — робіть. Не можете — донатьте тим, хто може. Але це мають бути надійні, перевірені волонтери.
І тоді дійсно Перемога не змусить себе чекати.
Ніна Владимирець,
вінничанка, волонтер і позаштатний
кореспондент
«33-го каналу»
