Саме стільки український сержант Сергій Тищенко тримав позицію, вириту просто під асфальтованою дорогою.
Йому 46. Його позивний — “Вітер”.
Історія, яку він розповідає, звучить так, ніби людина не може цього витримати. Але він витримав.
Понад 16 місяців Сергій жив у багнюці, в тісному укритті майже без повітря. Настільки без повітря, що, за його словами, часом здавалося — ще трохи, і просто задихнеться. Постійний голод. Постійна спрага. Бліндаж не раз обсипався просто на них. Над головою — безперервні удари російських дронів.
Біля входу лежали тіла російських військових. Їх доводилося переступати й присипати землею, щоб хоч трохи прибрати сморід. Але, як каже Сергій, він ніколи не зникав.
Усе було під землею.
Траншея на вході. Далі — перекриття з колод, замасковане піском і землею.
Позиція — просто під дорогою.
На початку літа 2023 року Сергій з побратимом пішли по пайок до сусіднього укриття. Їх помітив дрон і загнав у рів. Вони сховалися в траві. Побратим уже прощався — був певен, що живими не вийдуть. Але Сергій сказав: “Біжимо до бліндажа.” І вони обидва встигли.
Та це був лише початок.
Уже в перший тиждень російська штурмова група атакувала їхній бліндаж. Один із нападників влаштував засідку прямо на вході й убив трьох українських бійців у вузькому проході, де не було куди відступити. Сергій кинувся на ворога без зброї. І мав загинути в ту ж секунду.
Але сталося те, що межує з дивом:
у росіянина заклинило автомат. Поки той намагався його перезарядити, інший український воїн встиг ліквідувати нападника.
Сергій вижив буквально за секунду до смерті.
Після того штурму заміни загиблим не було. Спочатку їх залишилося п’ятеро. Потім четверо. І стало зрозуміло: вони тут надовго. Небезпека була такою, що завести нових людей або вивести когось із позиції майже неможливо.
Дрони били вдень і вночі. Маленьке оглядове вікно в мішках із піском стало мішенню для FPV. Його довелося закрити. Повітря стало ще менше. Дихати — ще важче. Але вони трималися.
Сергій каже, що прийшов на цю позицію, коли президентом США був Байден. А вийшов звідти вже тоді, коли новий американський лідер почав переконувати Україну віддати ту землю, яку він захищав 471 день.
Ось справжня ціна кожного метра української землі.
Не в заявах. Не в заголовках.
А в людях, які місяцями живуть під землею, задихаються, виживають, втрачають побратимів — і все одно не відступають.
Україна стоїть, бо є такі, як Сергій Тищенко.
Раїса Мельниченко
