Звичайна жінка з Пристані, яка пекла пиріжки, садила квіти, посміхалась Людям.

А потім подивилась на те, що ворог робить з її рідною Херсонщиною – і пішла на Фронт.

Пішла абсолютно Добровільно. Пішла, бо не змогла Інакше. Пішла, бо щиро любила Україну.

25 квітня 2026 року її не Стало.

Мати втратила Доньку. Брат втратив Сестру. Їй навічно залишиться 46 Років. Лише 46. І я не знаю, як висловити весь цей біль та все це Горе.

Горе втратити цієї простої жінки, яка стала справжньою Героїнею.

Яка віддала своє безцінне життя заради того, щоб ми мали змогу вільно дихати у вільній Країні.

Вічна та світла пам’ять прекрасній Жінці

Вічна та світла пам’ять прекрасній Оксані