А все тому, що весь цей час вона розшукує свого 24-річного сина Петра, який не повернувся із заробітків. Наша читачка впевнена: правоохоронні органи не докладають всіх зусиль, аби повернути її дитину додому. Тому через нашу газету вона благає всіх небайдужих їй допомогти.
– Вдома із роботою було проблематично, і Петро вирушив до Вишгорода, що під Києвом. Працював там на сміттєвозі. Я була спокійна за нього, бо він тихий та не любить гучних компаній. А ще син був завжди відповідальним та акуратним. 12 травня ми вранці спілкувались. Близько дев’ятої вечора він повинен був виїхати зі столиці поїздом. Але до рідного села син так і не дістався. Телефон не відповідав.
Спочатку я думала, що Петро образився на мене, бо напередодні насварилась на нього. Та коли через кілька днів від нього звістки не було, забила на сполох, – згадує Галина Риндюк. – А коли я зателефонувала начальнику сина, той відповів, що Петро забрав заробітну плату та поїхав на Вінниччину. Я звернулась до Калинівського відділення поліції із заявою про зникнення сина. Правоохоронці мені порадили їхати у Вишгород, бо там перебував мій син і зник. Я пояснила, що не маю такої можливості, бо ні разу не була у столиці, скрутне матеріальне становище та двоє малих діток на руках. Попросила взяти мою заяву у Калинівці. Врешті її прийняли. Через знайомих перевіряли інформацію, чи не перетинав Петро кордон. Не підтвердилось. А через два тижні після зникнення сина під час сортування сміття у столиці в Солом’янському районі знайшли його документи. У поліції заспокоювали. Казали, Петра могли просто обікрасти.
– До кого я тільки не зверталась – скрізь мене футболять. Заяву приймав один слідчий, потім він її передав іншим. Їм я розповіла все, що знала про свого сина. Телефон Петра поставили на прослуховування, і невдовзі звідти стали надходити дзвінки. Дана процедура зайняла близько місяця, а у таких випадках це дуже довго. Після того правоохоронці поїхали у Київ та знайшли жінку, яка дзвонила з цього телефону, – додає пані Галина. – Жінка розповіла, що ввечері, 17 травня, вона зустріла мого Петра. Начебто він був нетверезим і просив кошти на дорогу. Після того зізналась, що мій син їй подарував телефон. Чому син це зробив – не розумію. Далі, за словами жінки, вона його продала за сто гривень. Казала Наталія і про те, що бачила ще раз мого сина, і він казав, що збирається додому, але не хоче їхати, бо начебто своєї матері не хоче бачити і що його тут ображають. Впевнена, тут щось не так. І я не вірю, що мій Петро міг таке сказати. Бо у нас були нормальні стосунки. Нещодавно до мене дійшла ще одна інформація: 13 травня із кредитної картки сина були зняті кошти. За нього був придбаний квиток та мобільний телефон за 5000 гривень. Я думала, що це Петя…
Але з’ясувалось, що це зробила якась жінка у Києві. В мене є навіть її фото, яке ми розмістили у соцмережах. Але чомусь правоохоронці її не шукають і роблять винною мене. Прошу поліцію вжити якісь заходи і нарешті взятись за пошук моєї дитини.
Упрес-службі обласної поліції повідомили, що Петро Риндюк перебуває у всеукраїнському розшуку.
– Ми задіяли увесь комплекс оперативно-розшукових сил, але як тільки надійшла заява від його матері, з ним змогли зв’язатись правоохоронці і пояснили, що його розшукують. Він не бажає проживати зі своєю родиною, тому відразу вимкнув телефон. Неодноразово наші поліцейські виїжджали у Київську область задля пошуків людини, давали інформацію у ЗМІ. Нині пошуки тривають, і ми робимо все можливе.
Прикмети Петра Федоровича Риндюка: худорлявий, має зріст близько 180 см. Волосся темне та карі очі. На момент зникнення Петро був одягнений у сірий спортивний костюм, сіру футболку та білі кросівки. Із собою мав картату сумку. Номер мами Галини (097)190-72-08.
Вікторія Снігур
