Колишній британський солдат зараз сидить у російській колонії суворого режиму на 15 років. І йому здається, що його рідна країна про нього забула.

Його звуть Гейден Девіс. Понад півтора року тому він добровольцем пішов в Іноземний легіон ЗСУ, але росіяни захопили його в полон.

Вони назвали його найманцем – нібито він воював за гроші, простим “рядовим за контрактом”.

У грудні минулого року суд в окупованому Донецьку дав йому 13 років.

А минулого тижня московський суд додав ще два роки, бо перший вирок видався їм надто м’яким.

У МЗС Британії кажуть, що засуджують цей вирок і підтримують зв’язок із родиною Гейдена.

У листах із СІЗО до BBC Гейден розповів, що його схопили після тяжкого поранення на передовій.

У нього зламалася рація, а напарник його загинув. Він мав вибір: або лежати й померти або рухатись.

Він проповз 150 метрів до знайомого йому місця, правда забрало у нього це цілий день часу.

Біль в нозі був просто нелюдський, звідти стирчали кістки.

Він дістався до зруйнованого будинку з підвалом. І там, на щастя, були консерви, і досить багато.

Він лікував себе сам, як міг: своїми руками вправляв кістку назад у ногу.

Такого болю він не відчував ніколи. Зробив собі шину та милиці з дерева.

У тому підвалі він просидів два місяці, аж допоки його не знайшли російські солдати.

Цілий рік він провів в одиночній камері, лише потім його перевели до інших в’язнів.

Він почувається зараз страшенно самотнім. За ґратами з ним ніхто з британського уряду не зв’язувався.

Він віддав своїй країні 12 років служби в армії. А тепер, коли він потребує допомоги й лікування, – то усім байдуже, каже він.

Британським чиновникам в свою чергу майже не дають доступу до в’язнів у Росії, а на окуповані території їх взагалі не пускають.

Усі листи читає та цензурує російська влада. Гейден дозволив оприлюднити свої листи. Його родина відмовилася їх коментувати.

Міжнародні організації кажуть, що Росія систематично відмовляє полоненим у нормальному лікуванні. Москва це заперечує.

А Червоний Хрест заявляє, що не має вільного доступу до полонених у Росії – хоча цього вимагає Женевська конвенція.

Олег Байрак