Вони віддали найдорожче – своє життя, щоб жили ми. Віддаймо шану кожному. З початку війни редакція «33-го» вшановує кожного Героя, що повернувся на щиті.

Вінницька громада попрощалася із полеглим Захисником Віктором Аміром.

Віктор Амір добровільно став на захист України влітку 2024 року. Служив стрільцем у складі 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців та виконував бойові завдання на Донеччині. Загинув 27 липня 2024 року поблизу міста Костянтинівка Краматорського району. Йому було 24 роки.

Віктор народився 16 липня 2000 року у Вінниці. Навчався у школі №33, згодом у Родинному домі «Покрова» у Львові здобув професію столяра. Працював у кав’ярнях та сфері торгівлі.

Вінницька громада попрощалася із воїном Романом Стратійчуком.

Роман Стратійчук долучився до Збройних сил України влітку 2024 року. Воював у лавах 1-го окремого штурмового полку імені Героя України Дмитра Коцюбайла («Да Вінчі»). Свій останній бій воїн прийняв 18 жовтня 2024 року неподалік села Єлизаветівка Покровського району Донецької області. Йому було 37 років.

Соболівська громада сповістила про загибель захисника Олександра Мельника, 4 квітня 1974 року народження.

При виконанні військових обов’язків 22 травня 2026 року поблизу н.п. Івашків Подільського району Одеської області загинув начальник служби засобів ураження озброєння логістики в/ч А2896, підполковник Руслан Мазур, 30 січня 1980 року народження, житель селища Тиврів.

Руслан Олександрович помер внаслідок ДТП на автодорозі «Олексіївка-Кодима-Балта» від отриманих тілесних ушкоджень, перебуваючи у складі підрозділу в/ч А2896.

Вінницька громада попрощалася із воїном Олегом Остапчуком.

Олег Остапчук став до військового строю навесні 2023 року. Виборював суверенітет і незалежність України у складі 41-ї окремої механізованої бригади. Виконував бойові завдання у званні старшого солдата, був сапером. Загинув воїн 24 жовтня 2023 року поблизу села Синьківка Куп’янського району Харківської області. Мужньому захиснику назавжди залишилося 38 років.

Загинув оборонець із Тульчинської громади – Ростислав Горбатюк.

Ростислав народився 22 вересня 2002 року у Тульчині, проживав у Нестерварці. Навчався у Нестерварській школі, згодом здобув професію «Робітник фермерського господарства» у Вищому професійному училищі №41. У 2020 році вступив на навчання за спеціальністю «лісник».

26 травня 2024 року Ростислав був прийнятий на військову службу за контрактом на посаду помічника гранатометника. Брав участь у бойових діях на Сумщині, зокрема у районах Юнаківки та Курщини. 17 травня 2026 року його життя трагічно обірвалося.

Тростянецька громада зустріла «на щиті» полеглого захисника Віктора Гимбеля із села Нова Ободівка.

Стрілець 1-го піхотного відділення 2-го піхотного взводу 3-ї піхотної роти військової частини А4860 сержант В.Гимбель загинув поблизу села Крем’яне Кореневського району Курської області.

Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Юрієм Кукурудзою.

Він воював в АТО у 2015–2016 роках у складі 43-ї окремої артилерійської бригади імені гетьмана Тараса Трясила. З першого дня повномасштабного вторгнення добровільно повернувся до війська та служив у 59-й окремій мотопіхотній бригаді. Боронив південь і схід України. Загинув 6 травня 2024 року поблизу села Первомайське Донецької області. Йому було 42 роки.

Юрій народився 29 жовтня 1981 року у Вінниці. Навчався у школі №32, здобув фах пекаря-кондитера. Більшу частину життя працював на місцевому хлібозаводі.

Трагічне сповіщення прийшло у село Нетребівка Томашпільської громади: загинув захисник Сергій Багатирець, 3 березня 1979 року народження.

Старший сержант С.Багатирець служив головним сержантом 2 взводу оперативного призначення 1 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) батальйону оперативного призначення.

22 травня 2026 року під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Родинське Покровського району Донецької області захисник прийняв свій останній бій.

Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Володимиром Білоусовим.

Володимир Білоусов розпочав військову службу у 2015 році, захищаючи Україну в зоні АТО у складі 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр». З початком повномасштабного вторгнення знову став на захист держави. Служив у зенітно-ракетних підрозділах 61-ї окремої механізованої Степової бригади, а згодом — у піхоті 53-ї ОМБр імені князя Володимира Мономаха. Воював на Миколаївщині, Херсонщині та Донеччині. Загинув 23 березня 2024 року поблизу села Тоненьке Покровського району. Йому було 48 років.

Володимир народився 23 вересня 1975 року у Вінниці. Навчався у школі №26 та Вінницькому професійному технічному училищі №19. Працював електриком у Вінницькій транспортній компанії.

Мурованокуриловецька громада повідомила про загибель військовослужбовця Богдана Бабія, 3 серпня 2002 року народження, жителя с. Обухів.

Солдат проходив військову службу на посаді командира відділення-командира машини 1 розвідувального відділення 1 розвідувального взводу 2 розвідувальної роти розвідувального батальйону в/ч А4638.

Загинув 16 травня 2026 року під час виконання військового обов’язку поблизу селища Борова Ізюмського району Харківської області.

У бою загинув житель Гніваньської громади Сергій Миколенко.

Він народився 28 жовтня 1985 року в селі Юрківці Немирівського району. Згодом сім’я переїхала до села Грижинці. Після закінчення місцевої школи Сергій навчався у Гніванському професійному ліцеї. Із 2012 року разом із родиною проживав у селі Четвертинівка Гайсинського району. Працював різноробочим у сільськогосподарському товаристві (СТОВ) ім. Богдана Хмельницького.

3 жовтня 2024 року був призваний на військову службу до лав Збройних сил України. Ніс службу на Донецькому напрямку стрільцем-снайпером 1-го штурмового відділення 2-го штурмового взводу 3-ї штурмової роти.

Із листопада 2024 року вважався безвісти зниклим. Стало відомо, що Сергій Миколайович загинув 12 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Макарівка Волноваського району Донецької області.

Мешканці Погребищенської та Сквирської громад провели в останню дорогу Героя Романа Стасенка.

Роман народився 10 березня 1997 в с. Новофастів Погребищенського району.

По закінченні школи здобував освіту у Погребищенському професійно-технічному училищі №42. Працював у котеджному містечку Золоче Київської області у приватній охороні. У квітні 2017 року був призваний до лав Збройних сил України, де у жовтні цього ж року підписав контракт на 3 роки у окрему президентську бригаду імені гетьмана Богдана Хмельницького. Після закінчення контракту повернувся до цивільного життя, проживав у с. Теліженці Тетіївського району. Працював у м. Київ водієм.

Учасник АТО/ООС Роман вже 16 квітня 2022 року добровольцем став на захист України. 2 серпня 2024 року в районі населеного пункту Торецьк Донецької області під час виконання бойових завдань головний сержант 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини Роман Стасенко загинув. Майже 2 роки вважався зниклим безвісти. Під час чергового обміну тілами та низки експертиз було підтверджено його загибель.

Літинська громада отримала звістку про загибель воїна – Василя Петрика.

Василь Іванович народився 7 квітня 1974 року в селі Сосни Літинського району.

Після закінчення місцевої школи вступив до Гущинецького професійного училища.

У 1992–1994 роках проходив строкову службу в лавах ЗСУ. Працював у ВАТ «Племзавод «Україна». До мобілізації працював у ТОВ «Яблуневий сад» села Брусленів.

28 грудня 2022 року чоловік став на захист рідної землі. Служив водієм-сапером 2 інженерно-саперного відділення 1 інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти військової частини А4712.

У травні 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Омельник Пологівського району Запорізької області солдат ЗСУ Василь Петрик героїчно загинув.

Сумна звістка надійшла у Козятинську громаду.

Під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Невельське Покровського району Донецької області загинув Сергій Васильчук, 1971 року народження.

Із 20 квітня 2023 року він вважався зниклим безвісти.

Барська громада зустріла «на щиті» молодшого сержанта Валентина Маршевського, жителя села Ялтушків.

Валентин став до лав ЗСУ в жовтні 2025 року. Служив водієм-електриком у відділенні безпілотних авіаційних комплексів розвідувальної роти військової частини А0224.

Свій останній бій воїн прийняв 17 травня 2026 року в районі села Іванівка Межівської громади Синельниківського району, що на Дніпропетровщині.

Небесне військо поповнив ще один герой із Уланівської громади.

19 травня 2026 року внаслідок вогнепального поранення у районі населеного пункту Великомихайлівка Синельниківського району Дніпропетровської області помер Ігор Ковальчук, 1979 року народження, житель села Воронівці.

Трагічне сповіщення надійшло в Шпиківську громаду: загинув Андрій Матвеєв, 28 вересня 1987 року народження, житель села Рахни-Лісові.

Андрій служив стрільцем – помічником гранатометника 1 штурмового відділення 3 штурмового взводу 2 штурмової роти батальйонно-тактичної групи 1 штурмового батальйону.

Життя воїна обірвалося 11 травня 2026 року під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Воздвижівка Пологівського району Запорізької області.

Обірвалося життя захисника із Барської громади Ігоря Гончаренка, 1978 року народження, жителя села Сеферівка.

Ігор служив матросом, кулеметником штурмового батальйону військової частини А4862.

13 травня 2026 року його життя трагічно обірвалося на Миколаївщині внаслідок нещасного випадку.

Козятинська громада отримала сумну звістку.

Під час несення військової служби 18 травня 2026 року в селі Мала Кохнівка Кременчуцького району Полтавської області помер Костянтин Юхимчук.

Костянтин народився 18 травня 1973 року в Козятині. Після закінчення школи працював у депо. Далі – строкова служба в армії. Навчався у Дніпровському національному університеті залізничного транспорту. Згодом закінчив школу машиністів.

Чоловіка призвали до лав ЗСУ 12 липня 2023 року. Служив у Запоріжжі, на Донеччині. Після важких боїв його відправили в Кременчук – у резерв. Виснажений війною Костянтин тяжко хворів. Його серце зупинилося 18 травня 2026 року в селі Мала Кохнівка Кременчуцького району Полтавської області.

—

Висловлюємо щирі співчуття родинам, друзям і побратимам полеглих. Жодні слова не вгамують біль втрати, але наш обов’язок — пам’ятати кожного, хто віддав найцінніше за наш спокій.

Ми продовжуємо збирати та зберігати історії про кожного захисника, щоб їхній подвиг назавжди залишився у пам’яті поколінь.

Вічна пам’ять та слава Героям Вінниччини!

Низький уклін… Поділіться цим дописом, щоб якомога більше людей згадали імена наших оборонців.