Вони віддали найдорожче – своє життя, щоб жили ми. Віддаймо шану кожному. З початку війни редакція «33-го» вшановує кожного Героя, що повернувся на щиті.
Дмитро Бондарчук
У Полонному провели в останню путь гранатометника парашутно-десантного відділення Дмитра Бондарчука. Захисник народився 2 квітня 1989 року. Загинув 16 травня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Лисівка на Донеччині. Лише тепер Героя змогли провести в останню земну дорогу.
Олексій Вавричин
У Деражнянській громаді попрощалися із солдатом Національної гвардії України Олексієм Вавричиним, 1969 року народження.
Воїн загинув 15 травня 2026 року під час бою поблизу населеного пункту Шахове Покровського району Донецької області.
Ігор Пусєв
У Чорноострівській громаді відбулося прощання із Ігорем Пусєвим.
Він народився 10 жовтня 1971 року у Чорному Острові. Здобув професію слюсаря з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування, тракториста-машиніста та водія автотранспортних засобів. У 2014 році добровільно став на захист України і брав участь в АТО. За службу був нагороджений медалями «Учасник АТО», «За участь в Антитерористичній операції» та нагрудним знаком «Ветеран війни». Після початку повномасштабного вторгнення вдруге добровільно повернувся до лав ЗСУ. Служив у складі 128-ї окремої важкої механізованої бригади «Дике поле». Воював на найгарячіших напрямках, отримував поранення, проходив лікування і знову повертався до побратимів.
Захисник загинув 14 травня 2026 року поблизу населеного пункту Григорівка Запорізької області.
Герою назавжди залишиться 54 роки.
Ярослав Стефанюк
У Шепетівці попрощалися із 28-річним Ярославом Стефанюком.
Він народився 8 червня 1997 року в селищі Степань Сарненського району Рівненської області. Закінчив Рівненський технічний коледж за спеціальністю “електрогазозварювальник”.
У жовтні 2024 року був мобілізований. Його бойове хрещення відбулося на Харківщині, у Куп’янському районі, де під час запеклих боїв він отримав опіки другого ступеня. Після госпіталізації та відновлення воїна перевели на південний фронт.
Військовий служив майстром екіпажу безпілотного літального апарата у взводі перехоплювачів БПЛА. 15 травня 2026 року, під час виходу на стартову позицію в Миколаївській області, життя солдата обірвав ворожий скид із БпЛА.
Юрій Цибульський
У Старокостянтинівській громаді попрощалися із солдатом Юрієм Цибульським, 1975 року народження.
Захисник загинув 1 травня 2026 року під час бойових дій поблизу населеного пункту Одрадне Харківської області.
Йому навіки 50 років…
Наталія Гончар
На Деражнянщині провели в останню путь військову Наталію Гончар.
Наталія Гончар була жителькою села Яблунівка.
Захисниця загинула 18 травня 2026 року під час виконання бойового завдання.
Руслан Михайленко
У Кам’янець-Подільській громаді попрощалися з молодшим сержантом Русланом Михайленком.
Він народився 5 березня 1978 року, проживав у селі Залісся Перше Орининської громади.
Життя захисника обірвалося 15 червня 2025 року. Тривалий час воїн вважався зниклим безвісти. Ідентифікувати загиблого вдалося лише за результатами ДНК-експертизи.
Руслан Дзюм
Важку втрату переживає Антонінська громада. Під час виконання бойового завдання загинув солдат Руслан Дзюм, житель селища Антоніни.
Воїн тривалий час вважався безвісти зниклим. Лише тепер стало відомо, що Герой загинув 9 лютого 2025 року поблизу населеного пункту Дачне Покровського району Донецької області.
Сергій Ситар
Трагічна звістка надійшла до Ямпільської громади: загинув старший солдат Ситар Сергій Леонідович. Воїн народився 26 серпня 1967 року та проживав у селі Лепесівка.
Загинув 19 травня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Журавлинка Синельниківського району Дніпропетровської області.
Олексій Марцінко
У Хмельницькому попрощались із 26-річним воїном Олексієм Марцінком, його вважали зниклим безвісти.
У 18 років Олексій захотів стати добровольцем. Спочатку пройшов АТО, потім – контрактна служба. Під час повномасштабної війни військового мобілізували до 3-ї бригади оперативного призначення Національної гвардії України. Захисник виконував бойові завдання на Запорізькому напрямку, зокрема поблизу Роботиного.
1 лютого 2024 року воїн зник безвісти під час виконання бойового завдання. Лише зараз загибель бійця підтвердила ДНК-експертиза.
Життя Героя обірвалось на Запоріжжі 1 лютого 2024 року.
Йому назавжди 26 років.
Юрій Гончар
У селі Проскурівка Солобковецької громади провели в останню земну дорогу Юрія Гончара, 2003 року народження.
30 липня 2024 року під час бойових дій поблизу населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області Юрій зник безвісти. Нещодавно офіційно підтвердили його загибель. Юрію назавжди залишився 21 рік.
Василь Соколов
У Старій Синяві попрощалися із 23-річним захисником Василем Соколовим. Він народився 12 січня 2003 року в Старій Синяві. Вступив до Державного професійно-технічного навчального закладу «Хмільницький аграрний центр професійно-технічної освіти». Отримав професію кухаря 4 розряду та кондитера 3 розряду. Після завершення навчання працював у сільському господарстві.
Василь у квітні 2022 року став на захист України. За час служби виконував бойові завдання у Київській, Донецькій, Сумській та Запорізькій областях, а також на території Курської області рф. Загалом відслужив понад чотири роки.
Василь Соколов нагороджений медаллю «Ветеран України» та нагрудним знаком «Почесна відзнака командира 44-ї окремої артилерійської бригади імені Гетьмана Данила Апостола».
13 травня 2026 року солдат Василь Соколов загинув внаслідок удару керованою авіаційною бомбою по району вогневої позиції поблизу населеного пункту Данилівка Запорізького району.
Вадим Грищук
У Хмельницькому попрощалися із 38-річним захисником Вадимом Грищуком. На захист України Вадим став у 2025 році. Служив у лавах Національної гвардії України.
11 квітня 2026 року боєць загинув під час виконання бойового завдання на Дніпропетровському напрямку. Воїну було 38 років.
Андрій Галка
«На щиті» повернувся житель Маківської громади на Кам’янеччині Андрій Галка.
Воїн загинув 17 травня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Олексієво-Дружківка на Донеччині.
Йому навіки 53 роки.
Юрій Сорохан
Жванецька громада у скорботі: загинув житель села Брага, солдат Юрій Сорохан, 1975 року народження.
Воїн загинув внаслідок удару ворожого дрона-камікадзе 18 травня 2026 року поблизу населеного пункту Рай-Олександрівка Краматорського району Донецької області.
Ігор Севастьянов
У Хмельницькому попрощалися із захисником Ігорем Севастьяновим.
Близько трьох років він служив у лавах 40-го полку імені полковника Данила Нечая Національної гвардії України. Воїн боронив країну на найгарячіших напрямках фронту, зокрема на Харківщині та Запоріжжі. Значну частину служби провів «на нулі».
Навіть попри проблеми зі здоров’ям Ігор продовжував службу та виконував бойові завдання. Згодом через хворобу серця його перевели на службу до Вінниччини.
Серце захисника зупинилося 21 травня внаслідок хвороби. Ігорю Севастьянову назавжди залишилося 49 років.
Валерій Чикунда
Валерій Чикунда народився 23 червня 1985 року. Працював електриком. Мав проблеми зі здоров’ям, був обмежено придатним до служби, але вирішив служити.
Його мобілізували влітку 2025 року. Службу проходив у складі 153-ї окремої механізованої бригади на Донеччині.
Захисник загинув 10 травня 2026 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Оборонцю навіки 40.
Андрій Гуща
У Хмельницькому попрощалися із морським піхотинцем Андрієм Гущею. Він був випускником Хмельницького фахового коледжу Хмельницької торговельно-економічної академії. Навчався за спеціальністю “обслуговування комп’ютерних систем і мереж”.
Молодий захисник служив у 36-ій окремій бригаді морської піхоти.
Загинув 19 травня 2025 року на Донецькому напрямку.
Йому назавжди залишилося 24 роки.
Віталій Макарчук
Втрату переживає Білогірська громада. Помер військовослужбовець Віталій Макарчук із села Мокроволя.
Він брав участь в АТО, а після початку повномасштабного вторгнення знову став до лав оборонців. Військовий пережив ворожий полон і повернувся додому під час обміну у 2025 році.
Попри всі зусилля лікарів, тривале лікування у профільних госпіталях, повністю відновити здоров’я захиснику так і не вдалося. 19 травня 2026 року серце Віталія Макарчука зупинилося.
Наступного місяця йому мало виповнитися 39 років…
Богдан Чеховський
Трагічна звістка надійшла до Дунаєвецької громади. Підтвердилася загибель старшого стрільця, матроса Богдана Чеховського із села Рахнівка.
Із перших днів повномасштабної війни чоловік добровільно став до лав територіальної оборони в Умані. Пізніше був мобілізований до Збройних сил України.
27 листопада 2022 року Богдан Чеховський загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Водяне на Донеччині. Тривалий час захисник вважався зниклим безвісти. Лише після ДНК-експертизи родина отримала підтвердження його загибелі.
Воїну назавжди залишиться 31 рік.
Олександр Бартків
“На щиті” до Ярмолинецької громади повертається солдат Олександр Бартків, житель села Буйволівці.
Олександр Бартків народився 25 червня 1984 року в Буйволівцях. У 17 років почав працювати різноробочим на станції Скібнево. Згодом був призваний на строкову службу. Повернувшись додому, працював водієм та на будівництві доріг.
До війська Олександр став 10 червня 2022 року, захищав Україну на Донецькому та Сумському напрямках.
Тест ДНК підтвердив найстрашніше: захисник загинув 16 січня 2025 року під час бойових дій поблизу населеного пункту Миколаєво-Дар’їно Суджанського району Курської області рф.
Йому було 40 років.
Дмитро Вередюк
Важку втрату переживає Закупненська громада. Загинув Дмитро Вередюк.
Захисник народився 31 жовтня 1989 року у селі Татарів Івано-Франківської області. Згодом проживав у селі Вівся на Хмельниччині.
Дмитро Вередюк добровільно вступив до лав Збройних сил України 20 червня 2022 року. Служив гранатометником механізованого підрозділу. Свій останній бій військовий прийняв 11 травня 2026 року поблизу населеного пункту Преображенка Пологівського району Запорізької області.
Дмитру Вередюку було 36 років.
Роман Шатковський
Нетішинська громада провела в останню дорогу захисника Романа Шатковського.
Він народився 12 червня 1989 року. Здобув фах електромонтера у місцевому професійному ліцеї. Працював монтажником, електромонтажником, проходив службу за контрактом у зенітних ракетних військах. Згодом був водієм-далекобійником, працював за кордоном, а також на Хмельницькій АЕС – у транспортному цеху водієм вантажних автомобілів і слюсарем-ремонтником.
До війська Романа призвали 8 січня 2026 року. Військовий вишкіл проходив у Польщі, після чого був направлений на Дніпропетровщину.
Солдат, водій-електрик взводу радіорозвідки розвідувальної роти, загинув 13 травня у Синельниківському районі на Дніпропетровщині. Внаслідок ворожого БПЛА Роман отримав поранення, несумісне з життям.
Йому назавжди 36 років.
Леонід Савіцький
На Летичівщині попрощалися з молодшим сержантом Леонідом Савіцьким.
Із 2015 року Леонід Савіцький захищав країну на Сході держави, згодом проходив службу за контрактом.
Із травня 2022 року знову став до лав оборонців. Служив у складі ремонтно-відновлювальної роти 44-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України, виконував бойові завдання на Донеччині та Харківщині.
Серце захисника зупинилося 17 травня 2026 року внаслідок тривалої та важкої хвороби.
Йому назавжди залишиться 58 років.
Ми продовжуємо збирати та зберігати історії про кожного захисника, щоб їхній подвиг назавжди залишився в пам’яті поколінь.
Вічна пам’ять та слава Героям Хмельниччини!
Поділіться цим дописом, щоб більше людей згадали імена наших захисників.
