Вона припадає напередодні свята Святої Трійці (П’ятидесятниці).

Традиція поминання померлих перед Трійцею має давнє християнське коріння. Церква встановила цей день, щоб перед великим святом Зішестя Святого Духа помолитися за всіх людей, не лише живих, а й тих, хто вже завершив свій земний шлях. Адже у Бога всі живі, а любов і молитва поєднують нас навіть після смерті.
У цей день найцінніший дар для померлих, це не зовнішні обряди, а щира молитва і милостиня.

Що варто зробити у Троїцьку поминальну суботу:
Відвідати храм, посповідатися, причаститися, подати записки з іменами спочилих та помолитися за упокій їхніх душ.
Прочитати молитву вдома за рідних, яких уже немає поруч.
Відвідати могили близьких, прибрати місце поховання, принести живі квіти, запалити свічку на цвинтарі та помолитися.
Зробити добру справу, подати милостиню за упокій, або допомогти тим, хто потребує підтримки.

Милосердя, здійснене з молитвою за спочилих, є проявом християнської любові.

Чого не варто робити:
Не потрібно перетворювати поминання на гучне застілля. Головне цього дня – молитва, а не їжа чи земні звичаї.
Не варто залишати алкоголь чи їжу на могилах, це язичництво, а не церковний звичай. Краще поділитися їжею з живими людьми, які її потребують.
Не варто згадувати померлих із відчаєм, бо християнська віра навчає: смерть, це не кінець, а перехід душі до вічності.
Не можна приносити на цвинтар штучні квіти, це неповага до спочилих.

У Троїцьку поминальну суботу ми згадуємо, що любов сильніша за смерть. Наші рідні живі.

Господи, упокой душі всіх від віку спочилих православних християн, прости їм усі провини вільні й невільні та даруй їм Царство Небесне.