Вони віддали найдорожче – своє життя, щоб жили ми. Віддаймо шану кожному. З початку війни редакція «33-го» вшановує кожного Героя, що повернувся на щиті.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Юрієм Демішканом.
Юрій був старшим сержантом з матеріального забезпечення роти вогневої підтримки у складі 14-ї бригади оперативного призначення НГУ «Червона калина». Пройшов Бахмут, Спірне, Запорізький та Покровський напрямки. Йому назавжди залишилося 48 років.
«На щиті» повернувся до рідного Браїлова захисник Богдан Грабик.
Він став на захист України в перші дні повномасштабної війни. У січні 2024 року під час виконання бойового завдання він зник безвісти. На жаль, підтвердився факт загибелі воїна.
Важка втрата у Барській громаді.
Передчасно й трагічно обірвалося життя захисника Анатолія Лучіна.
Його серце зупинилося 24 травня вдома, під час проходження реабілітації.
Липовецька громада втратила захисника Владислава Мислика.
Владислав народився 8 січня у с. Росоша на Липовеччині. Навчався у Зозівському ПАЛ. До лав ЗСУ був мобілізований у листопаді 2023 року.
У складі одного з формувань 59 ОМБр ім. Якова Гандзюка старший солдат, оператор комплексу ППО Владислав Мислик воював на різних напрямках лінії фронту. Трагічно загинув 26 травня 2026 року.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Віталієм Піроговським.
Віталій служив у складі 120-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ. Був старшим сержантом, командиром зенітного ракетного відділення. Пройшов шлях від оборони Києва до найгарячіших ділянок Сходу. Загинув у бою біля Лимана. Йому був 51 рік.
Підтвердився факт загибелі Віктора Трушкіна, 7 лютого 1991 року народження, жителя села Соколівка Крижопільської громади.
Солдат В.Трушкін служив стрільцем-помічником гранатометника аеромобільного відділення аеромобільного взводу аеромобільної роти 3 аеромобільного батальйону.
Загинув воїн під час виконання бойового завдання 18 серпня 2025 року в районі населеного пункту Серебрянка Бахмутського району Донецької області.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Валерієм Гускіним.
Валерій воював у складі 157-ї окремої механізованої бригади. Був стрільцем-помічником гранатометника мотопіхотного батальйону. Зазнав численних поранень внаслідок ворожої атаки дронів. Йому було 45 років.
«На щиті» до Гайсинської громади повернувся Роман Орловський, 30 травня 1971 року народження.
Гайсинчанин, солдат, номер обслуги 2-го відділення протитанкових ракетних комплексів 2-го взводу протитанкових ракетних комплексів роти протитанкових ракетних комплексів 21-ї окремої механізованої бригади героїчно загинув 30 жовтня 2024 року в бою поблизу населеного пункту Веселе Курської області, рф.
Трагічне сповіщення надійшло у Тульчинську громаду.
Загинув Олександр Пащук, 10 вересня 1995 року народження, житель селища Брацлав.
Він служив на посаді такелажника евакуаційного відділення взводу технічного забезпечення військової частини. Тривалий час вважався зниклим безвісти. Його загибель підтвердилась завдяки ДНК-експертизі.
Свій останній бій Олександр Пащук прийняв 28 листопада 2025 року поблизу населеного пункту Веселе Соледарської міської територіальної громади Бахмутського району Донецької області.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Ігорем Воронюком.
Ігор воював у складі 120-ї окремої бригади Сил територіальної оборони. Був стрільцем та боронив країну на Донецькому напрямку. Загинув 19 квітня 2023 року в бою під Бахмутом. Йому назавжди залишилося 32 роки.
Загинув Валентин Криворука, житель села Зарванці.
Народився Валентин 25 лютого 1984 року у Зарванцях. Навчався у Вищому професійному училищі№ 4. Працював друкарем.
На початку грудня 2024 року був призваний до ЗСУ. Ніс службу оператором безпілотних літальних апаратів с складі в/ч А5003. Відданий військовій присязі Валентин загинув 16 травня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу н.п.Новоселівка Краматорського району Донецької області.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Русланом Бондарем.
Він став на захист України у жовтні 2024 року. У складі 5-ї окремої важкої механізованої бригади був старшим солдатом і стрільцем, виконував бойові завдання на Донецькому напрямку. Загинув 12 червня поблизу села Олексіївка Волноваського району. Йому назавжди залишилося 48 років.
За результатами ДНК-експертизи підтверджено загибель жителя села Сошанське, старшого солдата Володимира Покушанова, 11 червня 1998 року народження. Тривалий час військовослужбовець вважався зниклим безвісти.
Гайсинська громада отримала офіційне сповіщення про загибель солдата Сергія Лампіки, 11 лютого 1993 року народження, жителя села Крутогорб.
Тривалий час воїн вважався зниклим безвісти.
Стрілець-санітар 100-ї окремої механізованої бригади Сергій Лампіка загинув 6 травня 2025 року під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Торецьк Бахмутського району Донецької області.
Вінницька громада попрощалася із полеглим захисником Олексієм Варчаком.
Олексій мобілізувався до війська взимку 2025 року. Служив гранатометником у складі 111-ї окремої бригади Сил територіальної оборони. Загинув 26 квітня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу селища Валентинівка Донецької області. Йому було 37 років.
Важка втрата для Іллінецької громади.
У ході ведення бойових дій в обороні села Федорівське Дніпропетровської області 28 травня 2026 року загинув Андрій Сігнаєвський, 1976 року народження, житель села Паріївка.
Липовецька громада зустріла «на щиті» Миколу Марківського.
Він народився 6 червня 1975 року у м. Вінниці. Чоловік був призваний на військову службу у жовтні 2024 року. Проходив навчання на Кіровоградщині.
Навідник 2-го механізованого відділення, 2 механізованого взводу механізованої роти 1 механізованого батальйону в/ч 4576, солдат Микола Марківський був направлений у складі формування 41 окремої механізованої бригади на Сумщину.
Загинув 14 грудня 2024 року внаслідок штурмових дій за підтримки БПЛА та артилерії в районі н.п. Руське Порічне Курської області.
Під час виконання бойового завдання 25 травня 2026 року загинув Владислав Руденко, 22 квітня 1998 року народження, житель села Ковалівка.
Немирівська громада провела в останню дорогу захисника Олега Кошевого, 21 лютого 1968 року народження, жителя села Велика Бушинка.
Його серце зупинилося 24 травня 2026 року під час проходження військової служби.
Немирівська громада провела в останню дорогу захисника Юрія Яківчука, 20 квітня 1984 року народження, жителя села Ковалівка.
Він загинув 24 травня 2026 року під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Копані Пологівського району Запорізької області.
У селі Гопчиця Погребищенської громади попрощалися із героєм Юрієм Міхеєвим.
Він народився 23 травня 1972 року в м. Алмалик Ташкентської області. Пізніше родина переїхала жити на Вінниччину у с. Ганівка. У 1990 році Юрій був призваний на строкову службу. Після навчання у Погребищенському ПТУ №42 працював на різних роботах у с. Гопчиця.
У березні 2022 року Юрій був призваний до лав ЗСУ. Служив командиром гармати гарматного розрахунку самохідного артилерійського взводу самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону військової частини, головним сержантом.
Юрій Геннадійович помер у Київській обласній клінічній лікарні 9 травня 2026 р. внаслідок важкого поранення, отриманого внаслідок бойових дій під час виконання службових обов’язків.
У 2024 році міністр оборони України нагородив Юрія Міхеєва «Залізним хрестом», а потім він отримав «Золотого хреста».
Після тривалих пошуків підтверджено загибель захисника Олександра Рося.
Олександр народився 24 квітня 1988 року в селі Оратів. Навчався у Київському національному університеті будівництва і архітектури. Проживав у Київській області, Броварському районі. Чоловік був мобілізований до ЗСУ у березні 2022 року.
Олександр загинув 8 березня 2023 року поблизу населеного пункту Авдіївка Донецької області, виконуючи бойове завдання.
Під час виконання бойового завдання 21 жовтня 2024 року поблизу населеного пункту Новоградівка Покровського району Донецької області загинув захисник Анатолій Павловський, житель села Приборівка.
Анатолій був стрільцем-номер обслуги стрілецького відділення стрілецького взводу.
У Барську громаду «на щиті» повернувся солдат Віктор Петровський, уродженець села Козарівка.
Він служив у прикордонній службі, був інспектором і кулеметником у комендатурі швидкого реагування військової частини 9938. Життя воїна обірвалося 26 серпня 2025 року в районі населеного пункту Григорівка Донецької області під час стрілецького бою. Йому було 45 років.
До Шаргородської громади прийшла трагічна звістка – загинув старший сержант, начальник обслуги взводу звукометричної розвідки батареї артилерійської розвідки Віктор Мельник, 18 серпня 1975 року народження, житель міста Шаргород.
Віктор вирушив на фронт із самого початку війни – 26 лютого 2022 року.
Свій останній бій воїн прийняв 25 травня 2026 року в районі населеного пункту Григорівське Запорізької області.
Ямпільська громада втратила свого захисника Юрія Гулька, 1971 року народження.
Юрій служив сержантом ЗСУ, командиром відділення протитанкових ракетних комплексів однієї із військових частин.
Помер військовослужбовець 25 травня 2026 року у селі Матвіївка Запорізької області.
Глуховецька громада втратила захисника Миколу Жентіміра – жителя села Вернигородок.
Микола народився 6 березня 1985 року у селі Котлярка Попільнянського району Житомирської області. Після проходження строкової служби працював на будівництвах, а згодом переїхав до села Вернигородок на Козятинщині.
На захист країни чоловік став 8 березня 2022 року. Пройшов найгарячіші ділянки фронту, неодноразово отримував поранення, однак після лікування щоразу повертався до побратимів.
Загинув воїн 27 травня 2026 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Куп’янськ-Вузловий на Харківщині.
За мужність та відданість Батьківщині воїн був удостоєний численних нагород: медалі «За хоробрість у бою»; медалі «Ветеран війни»; відзнаки «Хрест хоробрих»; «Золотого хреста»; ордена «За мужність» ІІІ ступеня.
Крім того, медаль «За врятовані життя» та орден «За мужність» ІІ ступеня мали вручити захиснику після повернення із бойового завдання.
У Бершаді попрощались із захисником Олександром Письменюком, 16 листопада 1982 року народження.
Олександр служив стрільцем-помічником гранатометника аеромобільного відділення аеромобільного взводу аеромобільної роти 2 аеромобільного батальйону військової частини А2120.
Загинув 11 травня 2024 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Білогорівка Сєвєродонецького району Луганської області.
Тривалий час військовослужбовець вважався зниклим безвісти.
Теплицька громада провела в останню земну дорогу захисника Вадима Бандуру.
Вадим народився 19 червня 1986 року в Теплику. Після закінчення Теплицької ЗОШ №2 навчався у Теплицькому аграрному ліцеї. Працював водієм у КП «Житлокомунсервіс-Т», Теплицькому маслозаводі, швидкій медичній допомозі та заступником начальника охоронної фірми у м.Вінниці.
На військову службу Вадим був призваний у серпні 2024 року. Пройшов найважчі випробування на передовій. Після поранення служив на посаді такелажника евакуаційного взводу евакуаційної роти ремонтно-відновлювального батальйону у складі 59-ї окремої штурмової бригади безпілотних систем імені Якова Гандзюка.
27 травня під час проходження військової служби серце захисника раптово зупинилось.
Тростянецька громада зустріла «на щиті» захисника Сергія Возного із села Нова Ободівка.
Молодший сержант, інспектор прикордонної служби другої категорії – снайпер першого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави першого відділу прикордонної служби першої прикордонної комендатури швидкого реагування Сергій Возний загинув 29 червня 2023 року під час виконання бойових завдань у районі населеного пункту Берхівка Бахмутського району Донецької області.
Жмеринка зустріла «на щиті» полеглого захисника Володимира Занька.
Він став на захист України у 2024 році. Служив водієм-механіком, старшим сержантом 59 окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка.
Загинув Володимир 26 листопада 2024 року під час бойових дій поблизу населеного пункту Петрівка Покровського району Донецької області.
—
Висловлюємо щирі співчуття родинам, друзям і побратимам полеглих. Жодні слова не вгамують біль втрати, але наш обов’язок — пам’ятати кожного, хто віддав найцінніше за наш спокій.
Ми продовжуємо збирати та зберігати історії про кожного захисника, щоб їхній подвиг назавжди залишився у пам’яті поколінь.
Вічна пам’ять та слава Героям Вінниччини!
Низький уклін… Поділіться цим дописом, щоб якомога більше людей згадали імена наших оборонців.
