Я особисто дуже вдячний тим полякам, які у 2022 році прихистили українців від війни. Це безцінний вчинок, який неможливо забути.
Але польській державі я не бачу резону дякувати. Бо Україна – це порятунок Польщі. І коли Україна стане складовою російської імперії, Польщі не буде. Це аксіоми. Допомагаючи Україні Польща не чинить благодійності, а елементарно рятує себе. Ціною української крові і поту
Польща – єдина країна в світі, де під час подорожей 2015 – 2018 років я особисто відчував на собі ксенофобію. Поляки, які секунду тому розпливалися у посмішках німцям, вочевидь вбачаючи в мені українського гостарбайтера, одразу переходили на хамство і зневагу. У Познані і Гданську. У потязі на Мальброк. На автобанах на заправках і на автовокзалах. Тощо-тощо. При тому, що я за звичкою спілкуюся завжди ввічливо. Англійською. Після такого досвіду бажання відвідувати Польщу в мене зникло.
Польща, якщо не збожеволіла, має припинити виставляти українцям історичні рахунки. Бо це відкриває шлях до зникнення обох наших націй і наших країн.
Волинь – це трагедія. Дуже шкода, що місцеве українське населення регіону вчинило ті дії щодо поляків. Це не гідна сторінка української бувальщини.
Але, злочини на Волині не були організовані українською державою. І коли українська держава 1991 року нарешті виникла, вони нею були засуджені. Водночас 95% українців не мають до подій на Волині жодного стосунку. Тому ми не можемо, окрім суму щодо такої трагедії, нічого відчувати. Я не можу каятися за вчинки, які не робили ані мої пращури, ані моя політична нація, ані моя держава.
Водночас Польща, як держава, впродовж багатьох століть свідомо намагалася український народ знищити. Заборони на українську релігію, освіту і культуру на окупованих Польщею територіях були суворі. Як у XV столітті, так і у XX.
УПА – Герої України. Завдяки ним зрештою відбулася наша держава. В новітні часи саме цей рух супротиву став одним з важливих чинників нашої здатності протистояти росії. Ми вшановуємо їх, як символ стійкості і духу. І всі держави зобов’язані поважати ці наші сентименти. Так само, як ми поважаємо героїв інших держав. Зокрема, польського диктатора Пілсудського.
Кількість і нахабність злочинів, які поляки на політичному підґрунті останні кілька років вчиняють стосовно українських біженців, є абсолютно неприйнятною.
Якби я був президентом Зеленським, то віддав в би той орден Навроцькому. Польща не гідна, щоб її ордени носив лідер такого героїчного народу, якими зараз є наш, український.
Якщо поляки не зупиняться, дуже скоро не буде ні України, ні Польщі. Досить.
І українцям мовчати теж досить.
На світлині – пам’ятник загиблим полякам, встановлений у Кисилині, Волинської області. Не лише встановлений, але і доглянутий.
