Великого резонансу набула ця публікація серед наших читачів.

Ми отримали десятки тисяч відгуків. І кожен – наче крик душі.

Частину із них можна прочитати на нашому сайті, за посиланням https://33kanal.com /news/348862.html.

В газеті ми ж подаємо ті, які містять різні точки зору.

– Ніхто з родини не повинен отримувати ці гроші ! Хлопці повертаються з війни й лишаються голі — босі, а родина жирує. Я знаю інших таких — хто не має сил боротися, судитися. Вони виснажені війною, полоном, у них порушена психіка, і вони не винні в своєму стані! Так до них ще й ставлення далеко не належне ! Вороги не добили, так для цього рідні є! Це жах! — відгукується Анжеліка Гришкан.

– У закладі, де працюю з пораненими і звільненими з полону, не раз чув подібні історії. На жаль, — стверджує демобілізований військовий, нині психолог, що працює у реабілітаційному центрі для військових – Сергій Чумак.

– Виявляється, не тільки москалі люблять криваву білу «Ладу», є і свої любителі таких же грошей, що підуть на будь-яку сімейну зраду.

У нас правильна культура, бо матір для українців завжди була святою. Але в сім’ї, як кажуть, «не без виродків», бувають, на жаль, і такі перевертні, слава Богу, що їх небагато, а більшість — справжні матері!

Лана Світла

– Хіба таку людину можна назвати матір’ю? Чому може навчити такий педагог? Як їй можна доручати дітей, як вона чинить так із власним сином. Педколективу є над чим замислитися.

Лідія Багрій

– Тому зараз уже, у разі потрапляння у полон чи зникнення безвісти, родичам виплачують 20% грошового забезпечення, а решта 80% складається на рахунок, який частина відкриває на ім’я військовослужбовця… А у випадку із Іваном назбиралось цих 4 мільйони, бо раніше так було, – Юрій Заволовий.

– Боляче… Скільки мам хотіли б почути ті заповітні слова: «я живий, я повернувся!»

А тут таке, що не вміщається у голові. На жаль, війна не стала винятком до жадібності, великі гроші перекреслили родині стосунки, материнську любов.

Дитина пройшла пекло полону, і нехай в нього проблеми з головою (у чому дуже сумніваюся) — це його кошти, це його біль, і вони мають йому повернутися.

А «мама», щоб не підіймався тиск і не боліло серце, нехай поверне сину його і живе спокійно далі.

Оксана Брижовата

– Знаю матір Івана, яка все життя віддала своєму сину, самотужки його виховувала, давала йому все найкраще, любила, хоч у Івана був нелегкий характер. А гроші за квартири Іван отримає. Не можна осуджувати людину, не знаючи її.

Скільки нервів, скільки сліз було у цієї мами. Його гроші вона вклала у квартири, а не пропила. Все, що вона отримала, вона не розтринькала, а вклала в нерухомість, все для свого Ванічки. Вони були все життя одним цілим. Ваня для неї був підтримкою у всьому, а мама — підтримкою Вані. Вона порядна мати, яка не забере ні копійки у Вані. Таким чином вона хотіла зберегти кошти для нього. Не осуджуйте людину, яка рвала коси на собі, коли почула слово «полон», вона молилась за свого Ваню. Це Мати з великої літери.

Марія Царук

– Якого біса ви вихваляєте жінку, яка не пригріла сина, який пройшов страшне пекло, біля свого серця, яка вигнала його з дому, яка вкрала гроші сина, заблокувала його номер і теліпає на весь світ, що у нього щось не так з головою? Яке на хер «єдине ціле», коли дитина поневіряється по чужих квартирах, як бездомна собака і судиться з такою «хорошою, доброю і порядною» матір’ю. Віддасть вона квартири? Ага, віддасть, як суд присудить. У будь-кого через таку матір стало б не у порядку з головою, а їй воно боком вилізе. Переживає, що молоко у неї пропаде, а не що совість у неї пропала. Та і ви така сама кума, підпряглися вихваляти молільницю набожну, на своїй сра… напишіть її ім’я з великої букви, а не нам тут мізки полощіть!

Тетяна Ревуцька

– Мені це так знайомо, у мого чоловіка така ж мама. Гроші затьмарили розум, де син і як — байдуже, лише сума цікавить. Дуже прикро, шкода хлопчину — таке пережити і зіткнутися з таким з найріднішою людиною.

Валерія Літун

– Боже….я б віддала своє життя, лиш би мій синочок жив….просто жив.

Віта Козюраш

– Божечки, моя дитина була майже три роки в такому пеклі, в мене не було ні дня ні ночі. Переживання, молитви — це такий стан, наче повітря не вистачає. Як так можна зі своєю кровиночкою?

Тетяна Коваль

– Люди добрі, я вже вдруге читаю історію бійця, який повернувся з полону і виявився зайвим у цьому мирному житті. Перша історія була про мого хрещеника з Житомира, Плотіцина Олександра, схожа історія один в один, тепер про Івана Кухаря. В історії з Сашком неправомірні дії вчинила жінка Саші, а зараз у цій історії таке безчинство творить рідна мати. Людоньки, що з нами робить війна? А можливо, не війна, а людина завжди була такою меркантильною, підлою, зажерливою. Але ж це не по-Божому, чи ви не боїтеся Божої кари, чи гроші затьмарили ваші мізки, очі??? Схаменіться, адже хлопці були в пеклі війни, і вам навіть у страшному сні не присниться, через які іспити страшенні проходять ці хлопчики, які взагалі не були готові до війни, але ж пішли захищати нас з вами.

Це неправильно, що вони залишаються голі-босі. Держава повинна прийняти рішення щодо таких ситуацій, адже вони будуть повторюватися. Боєць пропадає безвісти, потім полон, а родичі починають дерибанити їхні кров’ю зароблені статки. Повертаються хлопці з полону — і виявляється, що їх не чекали, бо бабки дорожчі за все. Дикість.

Тамара Зінчук

– Мій син зник безвісти. Як повернеться — все віддам. Все, що сама зароблю, все, що за нього отримаю, тільки щоб був живим. Хлопцям, яким рідні не хочуть допомагати, бажаю здоров’я, успіхів, Божої допомоги.

Надія Паламарчук

Від редакції. Відгуки інших читачів читайте у наступному номері газети. Своїми думками можете поділитися і ви на сайті чи у газеті. Наша ел. адреса: gazeta@33kanal.com.