Мову. Киян. Та поза все більш – українську ідею. Описував Петлюру як тварину, Скоропадського – як нікчему, армію УНР – як бандитів. Всіх персонажів, пов’язаних з чимось українським, він демонструє як сучасна російська пропаганда – карикатурними.

Дезертир, який воював за те, щоб Київ був в складі Росії.

В особистому листуванні зневажав українське.

Тільки русскій язік.

Тільки русскій мір.

Кієв русскій горад.

І ВИ, ГНИДИ, СТАВИТЕ ЙОМУ ПАМʼЯТНИК В СТОЛИЦІ. Бо ж він так красіво пішєт. Такой хароший, вєлікій русскій пісатєль.

Ви – благодатне поле, на якому імперія вирощувала своїх інфантильних русско-культурних покемонів. Для яких вершиною буття було поїхати на заробітки в Москву. Фу блд.

Тільки людина, яка взагалі не асоціює себе з Україною, може захищати це: захищати одне в творчості Булгакова і закривати очі – на решту. Немов решти не було.

Булгаков такий самий русскій шовініст, як Дугін. Чи безліч інших сучасних Z-патріотів. Через вас, русскіх пройдисвітів, яких піна історії винесла на прекрасні київські схили, ми досі вичавлюємо з України русскій мір. По плечі в крові.

Це вам кажу я, корінний киянин не в одному поколінні.

Ви русифікували мій Київ і всю Україну. Через вас – бо вам та вашим пращурам воно було не цікаво – розстріляли нашу інтелігенцію, справжніх українських письменників і діячів. Яким не знайшлось місця ні в підручниках, ні в іменах вулиць, ні в памʼятниках, ні в пам’яті. Та Булгакову місце знайшлось всюди.

Ви просто не зрозуміли, мабуть.

Але “як було” – вже ніколи не буде.

Повернення назад ніколи не буде.

Ми вам просто не дамо другий раз підняти голову. І залити все русскім міром.

В тому числі за це я майже третій рік в Збройних Силах України.

Щоб ніколи знову.

Але я розумію стан тих, хто не може пережити падіння Булгакова. Ці люди застрягли в минулому. Їх затишний світ зруйновано. Адже мова про людей, які не вписуються в український проект. Але не потрібні і русскому міру. Ну, бо очевидно, що таке русскій мір.

Я б сказав: ОТЯМТЕСЬ. Та ви не можете. Я б сказав: ЧИТАЙТЕ ТЕЛІГУ. Та ви не читатимете. Бо вона – про нас ЗАРАЗ.

Заборонена комуністами в СРСР. І розстріляна німцями в Бабиному Яру. “Тут сиділа і звідси йде на розстріл Олена Теліга”.

А ви йдіть нах… зі своїм булгаковим.

Petro Shuklinov