Вчора у Хмільнику провели у Вічність Валерія Семенюка
Помер військовий лікар із Хмільника Валерій Семенюк – про це повідомляє
Хмільницька міська рада.
7 червня 2026 року під час виконання службових обов’язків обірвалося життя капітана медичної служби Семенюка Валерія Павловича. Це сталося, коли лікар перебував у добовому наряді.
Валерій Павлович служив ординатором відділення медичної реабілітації та відновлювального лікування в/ч А7010. Йому було 59 років.
Валерій Семенюк присвятив професії все життя:
У 1994–2022 роках працював лікарем у Хмільницькій центральній лікарні.
У 2006–2014 роках забезпечував медичний супровід 11-ї, 14-ї та 18-ї наукових експедицій на антарктичній станції «Академік Вернадський».
17 травня 2022 року був мобілізований до лав Збройних Сил України, де рятував життя захисників.
8 червня 2026 року Вінниччина, гідно зустріла земляка на щиті.
Чин поховання військового лікаря відбувся 9 червня 2026 року.
Ось як відгукуються про Валерія однокурсники: Важко повірити, що більше ніде не зустрінеться та щира усмішка, не пролунає його жарт, не з’явиться поруч людина, яка вміла одним словом підтримати і додати сил.
Я пам’ятаю Валеру ще з другого курсу медичного інституту. Після армії він прийшов до нашої групи – трохи старший за нас, більш досвідчений, але напрочуд відкритий і світлий. Здавалося, він був з нами завжди. Дуже швидко став душею нашої компанії, людиною, до якої тягнулися всі.
Він був із тих рідкісних людей, поруч із якими легко. Розумний без зверхності. Дотепний без образ. Добрий без показовості. Надійний без зайвих слів.
Потім життя розкидало нас різними дорогами. У кожного з’явилися свої турботи, своя робота, свої міста. Але є люди, про яких не потрібно згадувати щодня, щоб пам’ятати їх усе життя. Валера був саме таким.
Він багато бачив, багато пройшов. Хмільник, далекі експедиції на Крайню Північ, а потім війна. І коли країна потребувала допомоги, він не залишився осторонь. Як лікар і як чоловік честі став на службу людям, рятував, лікував, підтримував.
Його серце зупинилося на службі. Навіть в останні хвилини свого життя він робив те, чому присвятив себе – допомагав іншому.
Є люди, після яких залишаються посади, звання чи досягнення. А є ті, після яких залишається тепло.
Валерчик, ти для мене назавжди залишиться саме такою людиною — світлою, доброю, щирою, з відкритою посмішкою і великим серцем.
Дякую тобі за нашу юність.
За дружбу.
За людяність.
Світла пам’ять тобі, друже
Вічна пам’ять і вічна вдячність – з болем відгукується на трагічну звістку
Олена Астахова.
Приєднуємось до співчуттів. Вічна памʼять Герою.
