Знаєте, я колись скептично ставився до заяв Ірини Фаріон, але лише тепер бачу, наскільки вона мала рацію…
От тільки погляньте на останні інтерв’ю російських високопосадовців — не якихось там клерків, а Лаврова, Пєскова, Путіна. У своїх заявах вони вже відкрито говорять:
«Ми пришли освобождать русскоязычное население Донбасса».
«Ми начали СВО, потому что в Украине ущемляли русскоговорящих».
«Один из главных пунктов будущего мирного соглашения — обеспечение прав русскоговорящих»…
І тут, хто б що не говорив, а Ірина Дмитрівна Фаріон справді мала рацію: одне з головних завдань Росії — окупація мовного середовища України. І це для них навіть важливіше за території.
Так, раніше я сам у це не вірив, бо виріс у невеликому містечку на Донбасі, де не було жодної нормальної україномовної школи, а навколо всі спілкувалися російською. І скажу чесно: за все моє дитинство та юність, поки я говорив російською мовою, мене жодного разу «не ущемляли», як це вигадує Путін. А от кого справді в нас ображали через мову — так це україномовних дітей. Їх булили і сміялися з них, бо вони говорять «сільською мовою».
Хоча мої дідусь і бабуся спілкувалися українською, батьки вже говорили російською, бо їм пояснювали, що так «престижніше»… І лише в дорослому віці я зрозумів: це й була тиха мовна окупація українців.
Тепер я це добре розумію і буду захищати свій україномовний простір так само, як це робила Ірина Фаріон. Бо саме мова — це наш кордон.
«Врятуймо мову – мова врятує нас»
