Особливо пишається 78-річна жінка з Тернопільщини трьома великими килимами, які створила власноруч. Два з них вишиті хрестиком, а один – виконаний у техніці вибивання голкою.

Усе своє життя пронесла любов до вишивки мешканка села Людвище Шумської громади Марія Юхим’юк. Саме це мистецтво стало для неї не лише захопленням, а й частиною душі, способом зберегти красу українських традицій і передати їх наступним поколінням. Упродовж 12 років майстриня брала участь у мистецько-краєзнавчому фестивалі «Братина» у Стіжку, пише «Сільський Господар».

Коли ми приїхали на «Братину» вперше, там було приблизно двадцять людей, – пригадує пані Марія. – А з кожним роком фестиваль зростав, і згодом почали збиратися вже тисячі відвідувачів. Родом жінка із села Обич. Саме там почалося її знайомство з вишивкою. Спочатку вишивали гладдю – нитку клали й пришивали вручну. А згодом старша сестра навчила Марію вишивати хрестиком.

Тоді ще не було електрики, вишивали при лампах. Я сиділа біля сестри й так навчилася цього ремесла, – розповідає майстриня.

Колись вишивка була невід’ємною частиною кожної української оселі. У хатах висіли образи, прикрашені рушниками, стіни застеляли вишитими доріжками, а вікна – шторами з оздобленими поперечками.

Особливо пишається жінка трьома великими килимами, які створила власноруч. Два з них вишиті хрестиком, а один – виконаний у техніці вибивання голкою. Кольори підбирала

За роки творчості пані Марія створила десятки вишитих рушників, наволочок, подушок, картин та інших виробів. Вишивала і чоловічі, і жіночі сорочки, а ще – модні колись краватки.

Тепер пані Марія вже майже не вишиває через поганий зір. Та її талант перейняли донька та онуки, які виросли у цій красі та любові.