Дріб’язковість та вузькість мислення сучасних польських еліт пояснюють їх комплекс неповноцінності та жертви. Вони опустилися до історичних суперечок і відбирають медальки замість того, щоб об’єднати зусилля з Україною та використовуючи накопичену корейську та американську зброю  бомбанути по Калінінградській області, щоб Балтійський флот пішов на дно, а польські танки стояли в Кенігсберзі. Кенігсберг це німецька земля анексована радянськими військами без вагомих підстав у 1945 році. Польські військові мали б отримати реальний бойовий досвід у спільних операціях із ЗСУ та тимчасово окупувати територію сусідньої Білорусі, щоб розправитися з режимом Лукашенка, очистити країну від російських військових та спецслужб, простежити за передачею влади команді Тихановської, забезпечивши безпеку на східних кордонах на довгі роки. Польща мала б в ультимативній формі вимагати від Росії передати їй Смоленськ, Псков і все балтійське узбережжя і у разі відмови російської влади вступити у війну на боці України.

Ось це був би реальний рівень великої політики, а не історичний онанізм, яким займається популіст Навроцький, який веде себе як типова путінська повія на кшталт завербованих німців з АдН, проросійським какістократам з команди Трампа і колись пригодованого ФСБ угорського кремліботу Орбана, сіє розкіл у ЄС та НАТО і підігрує інтересам росії. Польські популісти не мають права пхати свій ніс у внутрішні справи України. Якщо дійшло до історії, то треба приділяти увагу не лише подіям на Волині у 1942 році та ролі УПА, а й згадати полякам фактичну анексію ЗУНР (області Західної України) і як вони кинули українців у 1920 році, коли Пилсудському не вдалося разом із петлюрівцями вібити більшовиків з Наддніпрянської України.

До речі, проблеми з Польщею має не лише Україна, а й ФРН тому, що польські нацики досі вимагають від німців грошей нібито за злочини Другої Світової війни. Хоча репарації вже давно виплачено і німці віддали полякам частину своєї території.

Загалом, мені цікаво, що Польща буде робити без українського ринку збуту? Ну, не потрібні і задарма їхні продукти ні у Німеччині, ні у Франції.  Польща залишиться без грошей, якщо Україна запровадить ембарго на всі польські товари. Поляки просто зажерлися і забули, якими голодранцями вони були в роки соціалістичної диктатури. Наприклад, вони моталися до Грузинської РСР з баулами продавати шмотки та ширвжиток. Голодні та незаможні спекулянти. Ось якими вони були і, мабуть, їх нутро не змінилося.

Що робитиме Польща без ЗСУ, які прикривають східний фланг НАТО? Полякам не варто забувати про загрозу з боку росії, яку вона становить завдяки базам у Калінінградській області та на території Білорусі. Мені іноді від душі хочеться, щоб росіяни добре всипали полякам і віджали частину їхньої території, щоб це стало для поляків холодним душем і вони нарешті зрозуміли, як живе Україна. Якщо російські окупанти навадяться захопити балтійське узбережжя Польщі та підуть брати Варшаву та Краків, то між поляками та ними стануть українські військові, а не американці, які ще довго відходитимуть від іранського синдрому. Про це такі доморощені популісти, як Навроцький, не повинні забувати. Польські популісти настільки нерішучі, що не в змозі відповісти росії так само, як б’є Україна по московських нафтосховищах, у відповідь на падіння на голови польських громадян російських дронів. Я би хотів подивитися, як вони повоюють з росіянами без допомоги України.

І насамкінець, кілька слів про власний досвід. Особисті враження про Польщу та її населення у мене огидні. У травні 2022 року їхні волонтери на вокзалі Кракова відмовилися мені допомогти викликати мотор та забронювати ліжко-місце. Телефоном мені відмовилися відповісти англійською, а польську мову я не знаю. Також у місцевому готелі поляки хотіли розвести мене на бабки, але в них нічого не вийшло. Попри те, що Польща неодноразово перебувала під російською окупацією, а поляки доводять, які вони антиросійські, вулиці Кракова кишать російськими студентами, туристами, мажорами та хрін знає ким. Пискляві говірки замоскворіччя не сплутати ні з чим. Москвичі базарять як кастрати. Сподіваюся, що моєї ноги більше ніколи не буде у Польщі.

Михайло Саакашвілі