Вони віддали найдорожче – своє життя, щоб жили ми. Віддаймо шану кожному. З початку війни редакція «33-го» вшановує кожного Героя, що повернувся на щиті.
Вінницька громада провела у вічність воїна Олександра Пономарьова.
Олександр В’ячеславович народився 6 серпня 1973 року в Бахмуті. Навчався у місцевій школі №22. Згодом вступив до Бахмутського профучилища №75, де здобув фах токаря. Працював на заводі за спеціальністю, пізніше – пройшов строкову військову службу у Харкові.
У червні 2025 року Олександр Пономарьов долучився до війська. Чоловік боронив рідну землю у складі 3-го прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса.
52-річний воїн загинув під час артобстрілу на Східному напрямку фронту 11 вересня 2025 року.
Немирівська громада отримала сумну звістку.
13 жовтня 2024 року, виконуючи військовий обов’язок загинув житель с.Кароліна – Андрій Самборко, 12 лютого 1995 року народження.
Під час виконання бойового завдання загинув Назар Вітюк із міста Шаргорода.
Назар народився 9 вересня 2000 року. До лав ЗСУ був призваний 9 листопада 2025 року. Служив оператором безпілотних літальних апаратів відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів, взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів роти ударних безпілотних авіаційних комплексів.
Життя воїна обірвалося 12 квітня 2026 року в районі населеного пункту Костянтинівка Донецької області внаслідок влучання ворожого дрону.
«На щиті» до рідного дому повернувся житель села Немія, старший радіотелефоніст взводу зв’язку, солдат Юрій Філіпов, 1970 року народження.
Його життя трагічно обірвалося 12 червня 2026 року під час захисту Батьківщини на Херсонському напрямку.
Вінницька громада провела у вічність воїна Максима Кузьмука.
Максим Кузьмук долучився до Збройних сил України у вересні 2022 року. Останнє місце служби – 100-та окрема механізована бригада ЗСУ, мав посаду сержанта. Серед спеціальностей протягом років в армії – інструктор, помічник кулеметника. Виконував бойові завдання у Донецькій, Запорізькій, Миколаївській областях. Останній бій прийняв поблизу Торецька Донецької області 12 листопада 2024 року. 46-річний воїн загинув при обороні міста Торецьк.
Підтвердилася загибель військовослужбовця Миколи Слобуцького, 1976 року народження, жителя села Юхимівка.
Солдат Микола Слобуцький загинув 19 лютого 2024 року під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Георгіївка Донецької області.
Вінницька громада провела у вічність воїна Сергія Цимбала.
Сергій Цимбал вступив до лав українського війська у перший рік війни, у липні 2022 року. Служив у складі 57-ї окремої мотопіхотної бригади на посаді водія-механіка. Виконував бойові завдання на Харківщині, де й прийняв свій останній бій. Загинув 6 червня 2026 року. Йому було 39 років.
У селі Демівка Ольгопільської громади в останню земну дорогу провели молодшого сержанта Андрія Вдовиченка.
Андрій народився 28 лютого 2002 року в селі Демівка. Після закінчення школи був призваний до лав ЗСУ. Із початком повномасштабного вторгнення став на захист країни. У 2022–2023 роках проходив військову службу та брав участь у захисті територіальної цілісності України. За час служби отримав відзнаку «Ветеран війни – учасник бойових дій».
Після повернення до цивільного життя працював у місті Київ начальником складу у сфері комунального будівництва.
18 червня 2026 року Андрій Вдовиченко помер у місті Київ.
Вінницька громада провела у вічність воїна Дмитра Опалюка.
Дмитро Михайлович долучився до війська наприкінці 2024 року. Був стрільцем 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Виконував бойові завдання на Курщині. 11 лютого 2025 року разом із побратимами потрапив під дроновий обстріл. Отримані травми виявилися несумісними з життям. Воїну назавжди залишилось 36 років.
Липовець зустрів «на щиті» солдата 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади ДШВ ЗСУ Івана Підлубного, уродженця м. Липовець.
Іван Підлубний загинув 9 лютого 2025 року в районі села Зеленівка Покровського району Донецької області під час виконання бойового завдання.
Підтвердився факт загибелі Юрія Кузя, 3 вересня 1968 року народження, жителя міста Тульчин.
Призваний на військову службу, Кузь Юрій служив у військовій частині А7048. Мав звання капітан. За допомогою ДНК-експертизи вдалось ідентифікувати його тіло.
Свій останній бій захисник прийняв 28 грудня 2025 року в районі населеного пункту Лиман Краматорського району Донецької області.
Немирівчани попрощалися із захисником Русланом Соколовим, 25 квітня 1982 року народження, жителем с. Ковалівка.
Він героїчно загинув 11 лютого 2025 року.
Могилів-Подільська громада отримала важку звістку.
16 червня 2026 року, захищаючи державний суверенітет і територіальну цілісність України, на Харківському напрямку загинув технік відділу прикордонної служби (тип С) безпілотних систем другої ПКШР, солдат Богдан Орловський, 1999 року народження.
Калинівська громада втратила нацгвардійця, старшого лейтенанта Василя Матвійчука.
Він народився 19 березня 1994 року у с.Самгородок Козятинського району. Після закінчення місцевої школи продовжив навчання у Козятинському міжрегіональному вищому професійному училищі залізничного транспорту. Працював на різних роботах.
У 2016 році пішов добровольцем захищати рідну землю від окупантів.
За час служби неодноразово отримував контузії, був важко поранений, але після реабілітації знову повернувся до побратимів.
За мужність та героїзм нагороджений нагрудним знаком «За доблесну службу», медаллю «Захисник Рубіжного», орденом «За мужність», медаллю «За оборону рідної держави», нагрудним знаком «Хрест хоробрих» (за знищення ворога).
13 червня Василь був важко поранений, лікарі Дніпропетровської лікарні боролися за його життя. Але життя військовослужбовця обірвалося. Йому було 32.
Немирівська громада повідомила про загибель жителя села Зарудинці – Юрія Кулика, 19 квітня 1990 року народження.
Його життя обірвалося 15 травня 2025 року під час виконання військового обов‘язку.
Самгородоцька громада провела в останню путь Юрія Лисенка.
Юрій народився 19 березня 1990 року у селі Вівсяники. Після закінчення місцевої школи навчався у Вінницькому професійно-технічному училищі №5. Пройшов строкову службу у десантно-штурмових військах ЗСУ. До мобілізації Юрій працював у торговельному центрі «Епіцентр». На військову службу був призваний 31 серпня 2024 року. Пройшов підготовку у Великій Британії. Служив у складі 59-ї десантно-штурмової бригади, 10-го окремого штурмового батальйону безпілотних систем.
16 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Пустинка Покровського району Донецької області Юрій Лисенко зник безвісти. Тепер надійшло офіційне підтвердження його загибелі.
Підтвердилася загибель захисника Юрія Лецького, 1986 року народження, жителя м. Хмільник. Він тривалий час вважався зниклим безвісти.
Воїн загинув 26 серпня 2025 року під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Олексіївка Сумської області.
До родини ВПО, які проживають у селі Слобідка, надійшло офіційне підтвердження загибелі захисника України Олександра Верещагіна. Понад 2 роки воїн вважався зниклим безвісти після виконання бойового завдання на Донеччині.
Олександр народився 27 червня 1971 року у місті Добропілля Донецької області в родині шахтарів. Після закінчення школи здобув професію машиніста підземного електровоза у Білозерському професійному училищі.
Свій військовий шлях розпочав у 2017 році, підписавши контракт на проходження служби. З початком повномасштабного вторгнення, 19 березня 2022 року, добровільно став на захист України у складі підрозділу територіальної оборони, де служив стрільцем.
13 липня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Олександропіль Краматорського району Донецької області воїн зник безвісти. Лише 29 жовтня 2025 року в межах репатріації тіл загиблих було повернуто тіло захисника. Після проведення необхідних експертиз 8 червня 2026 року ДНК-дослідження офіційно підтвердило його загибель.
Підтверджено загибель захисника із Хмільницької громади Валерія Парсяка, 1977 року народження, який вважався зниклим безвісти.
Воїн загинув 26 листопада 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Кринки Херсонської області.
Загиблим визнано захисника з Глуховецької громади Олександра Гальчинського, 1977 року народження, жителя села Пляхова.
Він вважався зниклим безвісти із 24 квітня 2023 року після виконання бойового завдання поблизу Бахмута на Донеччині. Після передачі та репатріації тіл, а також проведення відповідних експертиз особу військовослужбовця було встановлено. Олександра офіційно визнано загиблим.
Махнівська громада втратила захисника Віктора Коліжука, 13 липня 1971 року народження, жителя села Мшанець.
Його життя обірвалося 8 червня 2026 року під час виконання бойового завдання. поблизу населеного пункту Дружківка Краматорського району Донецької області.
Бершадська громада провела в останню земну дорогу Андрія Іваника, жителя міста Бершадь.
Солдат А. Іваник проходив службу із 17 червня 2025 року на посаді старшого навідника гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 12 десантно-штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону військової частини А0224.
17 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання у районі селища Новоекономічне Покровського району Донецької області воїн загинув.
Трагічне сповіщення надійшло в Крижопільську громаду: загинув солдат Микола Сусла, 27 червня 1974 року народження.
Його життя обірвалося 18 червня 2026 року в районі населеного пункту Шабельники Золотоніського району Черкаської області.
Підтвердився факт загибелі Василя Борисюка, 8 січня 1974 року народження, жителя Тульчинської громади.
Призваний на військову службу, солдат В. Борисюк служив номером обслуги кулеметного відділення взводу механізованого батальйону.
Свій останній бій захисник прийняв 31 грудня 2025 року біля населеного пункту Озарянівка Бахмутського району Донецької області.
У село Кісниця Городківської громади прийшла сумна звістка: загинув Євгеній Мурадов, 26 травня 1998 року народження.
Призваний за мобілізацією у березні 2023 року, молодший сержант Євгеній Мурадов служив командиром 4 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів 2 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем.
Життя воїна обірвалося 11 червня 2026 року внаслідок артилерійського удару по позиції у районі населеного пункту Стецьківка Харківської області.
Під час виконання бойового завдання загинув Олег Луков, 14 квітня 1997 року народження, житель с. Шпиків.
Молодший сержант О. Луков служив бойовим медиком розвідувального взводу 1 батальйону морської піхоти. Його життя обірвалося 2 червня 2026 року на правому березі річки Дніпро в районі населеного пункту Придніпровське Херсонської області.
Жмеринська громада зустріла «на щиті» старшого сержанта Олександра Волкова.
Олександр народився і виріс у Жмеринці в родині військового, закінчив школу №6 та Донецький університет внутрішніх справ. Працював інспектором ДАІ у Донецьку, а згодом – інспектором дорожньо-патрульної служби у Шепетівці. Пізніше залишив службу в органах та повернувся до цивільного життя.
У 2014 році, з початком війни на Сході України, родина була змушена залишити Донецьк і переїхати до Жмеринки – на малу батьківщину Олександра. 19 листопада 2022 року Олександр Волков був мобілізований до лав ЗСУ. Маючи армійський досвід, звання старшого сержанта та досвід служби в правоохоронних органах, він був направлений одразу в найгарячіші точки фронту. Служив водієм 3-го мотопіхотного відділення 1-го мотопіхотного взводу 3-ї мотопіхотної роти військової частини А2988.
Жмеринчанин загинув 27 листопада 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Водяне Донецької області. Майже 4 роки він вважався зниклим безвісти.
—
Висловлюємо щирі співчуття родинам, друзям і побратимам полеглих. Жодні слова не вгамують біль втрати, але наш обов’язок — пам’ятати кожного, хто віддав найцінніше за наш спокій.
Ми продовжуємо збирати та зберігати історії про кожного захисника, щоб їхній подвиг назавжди залишився у пам’яті поколінь.
Вічна пам’ять і слава Героям Вінниччини!
Низький уклін… Поділіться цим дописом, щоб якомога більше людей згадали імена наших оборонців.
