Вони віддали найдорожче – своє життя, щоб жили ми. Віддаймо шану кожному. З початку війни редакція «33-го» вшановує кожного Героя, що повернувся на щиті.
Федір Алєксєєв
У Славутській громаді в останню дорогу провели молодшого сержанта Федора Алєксєєва, 1986 року народження. Воїн загинув у бою за Україну.
Ігор Кучерявенко
У Дунаєвецьку громаду «на щиті» повернувся воїн Ігор Кучерявенко, 1991 року народження.
Військовий отримав тяжке поранення внаслідок атаки ворожого FPV-дрона 12 червня поблизу населеного пункту Золотий Колодязь Покровського району Донецької області.
Медики кілька днів боролися за його життя, однак врятувати воїна не вдалося. 17 червня 2026 року в лікарні імені І. І. Мечникова від отриманих бойових поранень солдат помер.
Руслан Шаровський
Трагічна звістка надійшла й до Шепетівської громади. Після тривалого часу невідомості «на щиті» повертається додому старший солдат Руслан Шаровський, 1971 року народження.
Гранатометник десантно-штурмового батальйону загинув 20 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку.
Богдан Трач
У Хмельницькому провели в останню земну дорогу захисника Богдана Трача.
Богдан став на захист України у квітні 2025 року. Проходив службу у складі 38-ї окремої бригади морської піхоти. Захисник виконував обов’язки радіотелефоніста й забезпечував зв’язок між підрозділами.
13 червня 2026 року військовий загинув внаслідок влучання ворожого дрона під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Йому було лише 27 років.
Віктор Коваль
У Хмельницькому провели в останню путь захисника Віктора Коваля.
Віктор служив розвідником у складі 425-го окремого штурмового полку «Скеля». У липні 2024 року зв’язок із військовим обірвався під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Нью-Йорк на Донеччині.
Два роки вважався зниклим безвісти. Загибель підтвердила ДНК-експертиза. Віктор Коваль загинув 5 липня 2024 року під час виконання бойового завдання у Донецькій області.
Віктору Ковалю назавжди 30 років.
Сергій Катрук-Приємський
У Хмельницькій громаді попрощалися з молодшим сержантом Сергієм Катруком-Приємським.
Він народився 5 серпня 1980 року. Працював на заводі тракторних агрегатів. Був учасником Антитерористичної операції.
Воїн служив у складі 23-ї окремої механізованої бригади.
Два роки вважався зниклим безвісти. Загибель підтвердила ДНК-експертиза. Сергій Катрук-Приємський загинув 6 квітня 2024 року під час виконання військового обов’язку на Донецькому напрямку.
Сергію назавжди 43 роки.
Микола Рижик
У Нетішині провели в останню путь молодшого лейтенанта поліції Миколу Рижика. Він народився 8 грудня 1998 року в Нетішині. Здобув освіту в Рівненському фаховому коледжі за спеціальністю «ландшафтний дизайн».
Певний час працював за кордоном, а згодом повернувся до рідного міста. Тут розпочав службу в поліції охорони.
У 2023 році Микола Рижик став до лав Об’єднаної штурмової бригади Національної поліції України «Лють». Виконував бойові завдання на Краматорському напрямку.
За мужність і службу державі був нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України», нагрудним знаком «Учасник бойових дій», відзнакою «За службу державі» та медаллю «За оборону міста Торецька».
Микола Рижик, позивний «Лис», загинув 16 червня 2026 року поблизу населеного пункту Олексієво-Дружківка Краматорського району Донецької області.
Захисникові назавжди залишиться 27 років.
Володимир Гуц
«На щиті» повернувся 38-річний військовий Володимир Гуц. Він був родом із села Мокрець, що на Ізяславщині.
10 грудня 2023 року воїн зник безвісти. Нещодавно загибель військового підтвердилась за результатами ДНК-експертизи. Володимир загинув цього дня під час бойового завдання на Запорізькому напрямку.
Олександр Панчик
У Хмельницькому провели в останню путь захисника Олександра Панчика.
Олександр народився у 1976 році. Вперше до лав війська він став ще у 2014 році. Після завершення служби чоловік повернувся до цивільного життя і відкрив власну станцію технічного обслуговування автомобілів.
Після початку повномасштабного вторгнення, у 2022 році, захисник знову одягнув військову форму. Спочатку проходив службу в територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, де працював кухарем. Три місяці тому він добровільно вступив до 427-ї окремої бригади безпілотних систем «Рарог», де планував працювати із засобами радіоелектронної боротьби.
Після завершення навчання стан його здоров’я різко погіршився. Лікарі діагностували у військового рак підшлункової залози четвертої стадії. Попри боротьбу з недугою, 14 червня серце захисника зупинилося.
Йому назавжди 49 років.
Олександр Короновський
У Хмельницькій громаді попрощалися з воїном Олександром Короновським.
Олександр близько двох років вважався зниклим безвісти. Загибель підтвердила ДНК-експертиза. Він загинув 19 липня 2024 року під час виконання бойового завдання на Луганщині.
Воїну навіки 39 років.
Анатолій Мантач
У Красилові провели в останню дорогу жителя села Западинці Красилівської громади Анатолія Мантача.
Анатолій народився у 1972 році в селі Баглайки. Вступив до Новоселицького професійно-технічного аграрного ліцею, де навчався на тракториста.
Працював у сільськогосподарському кооперативі села Западинці. Також тривалий час працював комбайнером, а потім – трактористом.
На захист країни Анатолій став ще у 2015 році. Понад рік він боронив країну в складі 54-ї окремої механізованої бригади.
У березні 2022 року воїн знову долучився до війська. Службу проходив у лавах 28-ї окремої гірськоштурмової Закарпатської бригади. Був водієм-електриком обчислювального відділення артилерійського взводу артилерійської батареї самохідно-артилерійського дивізіону. Боронив країну на Херсонському, Донецькому та Запорізькому напрямках.
Військовий помер 12 червня 2026 року у військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону м. Вінниці унаслідок поранень, отриманих від ураження FPV-дроном поблизу населеного пункту Григорівка Запорізької області.
Валерій Войт
У Деражні попрощалися із загиблим захисником Валерієм Войтом.
Військовий вважався зниклим безвісти, проте нещодавно підтвердилась сумна звістка. Герой загинув 28 січня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Надіївка Покровського району Донецької області.
Андрій Слободенюк
«На щиті» на рідну Ізяславщину повернувся 47-річний старший солдат Андрій Слободенюк родом з с.Двірець.
Понад півтора року рідні та близькі жили надією, що він живий. Але Андрій Слободенюк загинув 28 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Андрій Грицишин
До Чорноострівської громади «на щиті» повернувся захисник Андрій Грицишин.
Андрій народився 5 лютого 1991 року в селі Мар’янівка. Навчався у Чорноострівському професійному аграрному ліцеї. Згодом вступив до коледжу Подільського державного аграрно-технологічного університету. У цивільному житті чоловік працював на пункті прийому металобрухту.
У жовтні 2024 року Андрій долучився до війська. Службу проходив у 155-й окремій механізованій бригаді імені Анни Київської.
Герой загинув 13 червня 2026 року внаслідок ураження БпЛА під час виконання бойового розпорядження з логістичного забезпечення на ділянці дороги від населеного пункту Залізничне до населеного пункту Троїцьке.
Воїну навіки залишиться 35.
Андрій Корнатівський.
У Берездівській громаді провели у засвіти воїна Андрія Корнатівського, 1975 року народження.
Під час перебування на службі серце захисника навіки зупинилося.
Вічний спочинок захисник знайшов на кладовищі в селі Берездів.
Олексій Ковальчук
Кам’янець-Подільська громада попрощалася із сержантом Олексієм Ковальчуком.
Олексій народився 7 лютого 1998 року. До лав ЗСУ вступив ще 2019 року за контрактом. Ніс службу як головний сержант, командир відділення дистанційного мінування однієї з військових частин ЗСУ.
Захисник загинув 28 лютого 2026 року внаслідок вогневого ураження противника поблизу с. Запасне Комишуваської селищної ради Запорізької області, виконуючи бойове завдання.
Анатолій Першин
Берездівська громада у глибокій скорботі попрощалася зі старшим солдатом Анатолієм Першиним.
Анатолій народився у 1993 році. Останні шість місяців Анатолій проживав у Берездівській громаді.
Життя воїна трагічно обірвалося 12 червня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Славне Синельниківського району Дніпропетровської області.
Сергій Костюк
Мешканці Ізяславщини провели до місця останнього спочинку Сергія Костюка, родом з села Клубівка.
Понад два роки вважався зниклим безвісти. Нещодавно ДНК-експертиза підтвердила, що військовий загинув 5 травня 2024 року під час виконання бойового завдання на Харківщині.
Герою навіки залишиться 45.
Олександр Суходоля
У Хмельницькій громаді попрощалися з головним сержантом Олександром Суходолею.
Близько двох років вважався зниклим безвісти. Загибель підтвердила ДНК-експертиза. Захисник загинув 14 травня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Герою навіки 53 роки.
Ярослав Рибіцький
На Хмельниччині провели в останню путь поліцейського Ярослава Рибіцького.
Ярослав народився 19 лютого 2000 року в селі Червоний Цвіт Шепетівського району. У червні 2025 року він приєднався до лав Об’єднаної штурмової бригади Національної поліції України «Лють» та воював у складі батальйону спецоперацій «Еней». Молодий спецпризначенець виконував бойові завдання, захищаючи країну на найгарячіших напрямках фронту.
Сержант поліції Ярослав Рибіцький, позивний «Барні», загинув 26 березня цього року. Це сталось під час бойового виходу поблизу міста Костянтинівка Краматорського району на Донеччині.
Йому було 25 років.
Олександр Харитонюк
у Старокостянтинівській громаді відбулося прощання із солдатом Олександром Харитонюком, 1982 року народження.
Олександр вважався зниклим безвісти, загинув 14 листопада 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Гнатівка Покровського району Донецької області.
Василь Хажинський
У Понінківській громаді повідомили, що 17 червня 2026 року відійшов у вічність житель селища Понінка Василь Хажинський, 13.10.1979 року народження. Захисник помер внаслідок хвороби.
Максим Поліщук
У Хмельницькій громаді попрощалися з матросом Максимом Поліщуком.
Більше року вважався зниклим безвісти. Загибель підтвердила ДНК-експертиза. Захисник загинув 17 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Герою навіки 34 роки.
Андрій Піпаш
Волочиська громада зустріла живим коридором полеглого воїна-спецпризначенця Андрія Піпаша.
Андрій родом з Одещини. У 2012 році родина переїхала до Волочиська. Вступив до Грицівського училища, де здобув професію тракториста.
14 березня 2024 року Андрія призвали до лав Збройних сил України. Він став частиною елітного підрозділу — 4-го окремого полку Сил спеціальних операцій «Ренджери» й вирушив на передову. 16 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання зв’язок із захисником обірвався. Нещодавно підтвердилося, що тоді Андрій загинув тоді у бою.
Йому назавжди залишиться 21 рік.
Олександр Перхайло
У Гуменецькій громаді відбувся чин поховання військового, жителя с. Гуменці Олександра Перхайла. Народився Олександр 11 вересня 1990 року.
У жовтні 2024 року став на захист держави за мобілізацією. Ніс службу на посаді стрільця-помічника гранатометника десантно-штурмового відділення одного з десантно-штурмових батальйонів ЗСУ.
Захисник загинув 7 березня 2025 року поблизу хутора Микільський Суджанського району Курської області, виконуючи бойове завдання за призначенням.
Марк Королевський
Слобідсько-Кульчієвецька громада провела в останню путь солдата Марка Королевського. Марк народився 29 вересня 1992 р.
У липні 2023 року вступив до лав ЗСУ за мобілізацією. Ніс службу на посаді бойового медика одного з механізованих батальйонів ЗСУ.
Від грудня 2024 року вважався безвісти зниклим. Проте результати ДНК-експертизи підтвердили найгірше. Воїн загинув 14 грудня 2024 р. внаслідок штурмових дій ворога з підтримкою БПЛА та артилерії в с.Руське-Порічне Курської області, виконуючи бойове завдання за призначенням.
Ми продовжуємо збирати та зберігати історії про кожного захисника, щоб їхній подвиг назавжди залишився в пам’яті поколінь.
Вічна пам’ять та слава Героям Хмельниччини!
Поділіться цим дописом, щоб більше людей згадали імена наших захисників.
