Потерпілими від дій зловмисниці стали жителі Могилів-Подільського. У одному із випадків фігурантка повідомила, що може допомогти у пошуку його брата, який нібито перебуває у полоні, у іншому – запевняла, що має вплив на лікарів та за грошову винагороду посприяє у встановленні діагнозу. Наразі за обома фактами слідчі повідомили їй про підозру.

За словами начальника Могилів-Подільського районного відділу поліції Сергія Михалька, фігурантка переконувала людей у наявності впливових зв’язків та можливості вирішити питання, які для потерпілих були надзвичайно важливими. Одного з чоловіків вона запевнила, що може встановити місцеперебування безвісти зниклого у 2022 році родича військовослужбовця, який вже понад рік оголошений померлим, перевірити інформацію щодо його можливого перебування в полоні та посприяти поверненню додому. Жінка отримала від сім’ї понад 300 тисяч гривень нібито для передачі коштів інформаторам, придбання засобів зв’язку для полоненого, оплати доставки теплих речей та листів на територію росії. Іншому потерпілому пообіцяла сприяти в оформленні групи інвалідності та отримала від нього понад 100 тисячі гривень й особисті документи. Під час обшуків правоохоронці виявили та вилучили документи понад 30 людей, серед яких паспорти громадян України для виїзду за кордон, інші документи, довідки ВЛК, чорнові записи з номерами телефонів та банківських карток, договори, розписки, банківські картки та інші документи, мобільні телефони та інше.

Йому в полоні вирізали грудну клітку, понівичили череп і вибили зуби: історія морпіха з Черкас, якого три роки тримали в російському полоні.

Тіло бойового офіцера-морпіха Богдана Усенка з Черкас повернули з російського полону у стані, який неможливо описати без сліз.

Його дружина Марина побачила перед собою не чоловіка, а понівечений скелет і лише збіг ДНК підтвердив, що це саме Богдан.

За її словами, скелет і череп були понівечені, на руках і ногах була гнилиста шкіра, нижня щелепа не прикріплена, половини зубів не було, грудну клітку вирізали, а ребра не трималися і стирчали в різні боки.

Цей офіцер мав за плечима понад десять років служби. Він пройшов АТО, пережив окупацію Криму, брав участь у боях за Маріуполь.

У квітні 2022 року, під час оборони Маріуполя, він опинився в оточенні в районі Мангуша, звідки і потрапив в полон, а їхній командир і досі залишається в полоні.

Побратими Богдана, які повернулися з полону, розповідали Марині про його стан: поранення з лівого боку, зламані ребра, проблеми з рукою, численні контузії. Але вони уникали деталей, щоб не засмучувати родину.

Згодом з’явилася інформація, що він перебував у різних місцях утримання: Оленівка, Курськ, Таганрог, Мордовія, Камишин, а останньою локацією стало СІЗО в місті Кізел, що в Перському краї.

Марина разом з іншими рідними боролася за звільнення Богдана. Його неодноразово подавали в списки на обмін, але російська сторона так і не віддала його.

А потім, у вересні 2025 року, зателефонував слідчий і повідомив, що ДНК решток збіглася з ДНК Богдана. Офіційна дата смерті – квітень 2025 року, хоча координаційний штаб стверджує, що на 18 квітня він ще був живим.

Росіяни назвали причиною відкриту форму туберкульозу, але жоден звільнений із побратимів, які перебували з ним в одній камері, цього не підтвердив.

Коли Марина поїхала на впізнання, вона сподівалася впізнати чоловіка за великими родимками або татуюванням. Але побачила лише понівечений скелет.

Марина не могла повірити, що це Богдан. Вона звернулася для проведення додаткової ДНК-експертизи та була присутня під час відбору зразків.

Результат підтвердив збіг – спочатку з батьком, потім з матір’ю та старшою дочкою. Наразі вона не має підстав для оскарження.

Росіяни вбили Богдана, але навіть після смерті познущалися над його тілом. Марина переконана, що це зроблено з однією метою – завдати максимального болю родині.

Попри все, Марина визнає, що змушена жити далі – у неї двоє неповнолітніх дітей, які потребують турботи та опори.

Вона збирає пакет документів для оформлення статусу загиблого, що автоматично надається всім, хто загинув у полоні. Проте у ТЦК їй сказали, що поховання буде найлегшим етапом із того, що їй доведеться пройти. І вона вже розуміє, що це правда.

Олег Байрак