Останню перемогу він ще встиг присвятити матері Лілії
Вся Україна не один рік вболівала та гордилась досягненнями нашого офіцера й чемпіона з Поділля Віталія Ключника. І він не підводив нас. Чемпіон України, серед воїнів, далі — чемпіон Європи та чемпіон світу. А в цей час його мамі Лілії встановили фатальний діагноз…
Кілька років тому була звичайна операція, можна було запобігти біді, видаливши весь орган… Але лікарі недогледіли.
І перед Новим роком страшна хвороба вже вистрелила із роковим діагнозом.
Кращі клініки робили, що могли! Шукали світил медицини…
Мало хто знав, споглядаючи біля оперного театру нещодавно у Львові, де зараз у військовому виші викладає офіцер, що свою перемогу він присвячує саме їй, своїй мамі Лілії Ключник.
Він у неї та мого брата Віктора єдиний син.
Ось які палкі слова підтримки написав чемпіон тоді своїй матусі:
«Мамуль, ця маленька фінальна битва для тебе, я ніколи не був майстром на такі слова, але зараз хочу сказати тобі те, що давно живе в моєму серці. Ти знаєш мене краще за всіх у цьому світі. Ти завжди відчувала, коли мені важко, коли боляче, коли я мовчав, але всередині все кричало. І все, чого я хотів у житті — щоб ти пишалася мною.
Я завжди старався бути сильним, бо знаю: ти виховала мене саме таким. Люди можуть бачити в мені характер, силу чи витримку, але вони не знають, що все це — від тебе. Ти навчила мене не здаватися, навіть коли дуже важко. І зараз я хочу, щоб ти теж боролася. До останнього. Так, як я борюся за свої мрії, за життя, за майбутнє.
Коли я був далеко від дому, ти кожного дня молилася за мене, переживала, чекала мого дзвінка, хвилювалася більше, ніж за себе. Я завжди це відчував, навіть на відстані. Твоя любов оберігала мене сильніше за будь-що у світі. І тепер настав мій час бути твоєю підтримкою, твоєю силою і твоєю вірою.
Мамуль, я дуже тебе люблю. Можливо, не завжди вмів це показувати чи говорити, але ти — найрідніша людина у моєму житті. Для мене немає тепліших рук, добріших очей і ріднішого серця, ніж твоє. Саме завдяки тобі я став тим, ким я є».
До порятунку Лілії долучались кращі лікарі Хмельниччини, Вінниччини.
Дякуємо, Олександре Гудзь, всім іншим за небайдужість.
Найважче було мені, братові Вікторові та іншим родичам донести цю фатальну вістку, що медицина безсила… Як і кожному із родини, хто долучався до її порятунку.
…Ліля, ще молода жінка, пішла у Вічність на Петра і Павла. Дай Боже, щоб ці великі святі та її ангел провели її у Райські сади. І вже із них Лілія білим світом своєї щирої душі берегтиме свого сина, його родину, чоловіка Віктора. І ще живу свою маму…
Життя, як потяг, швидко пролітає, — остання пісня з її сторінки у соцмережах. Пам’ятаймо це!
Розділяємо біль втрати.
Тетяна Редько
