Вони віддали найдорожче – своє життя, щоб жили ми. Віддаймо шану кожному. З початку війни редакція «33-го» вшановує кожного Героя, що повернувся на щиті.
Олександр Мазярчук
У Хмельницькій громаді провели в останню путь старшого солдата Олександра Мазярчука, який народився 19 травня 1980 року. Майже два роки вважався безвісти зниклим, однак згодом ДНК-експертиза підтвердила найстрашніше – захисник загинув 31 жовтня 2024 року поблизу населеного пункту Новодмитрівка Краматорського району Донецької області.
Герою назавжди залишилося 44 роки.
Денис Добровольський
Хмельницька громада попрощалася із солдатом Денисом Добровольським, який народився 22 жовтня 1982 року.
Упродовж року Денис Добровольський вважався зниклим безвісти. Лише після проведення необхідних експертиз вдалося встановити його долю.
Військовослужбовець загинув 12 червня 2025 року поблизу населеного пункту Садки Сумського району.
На момент загибелі воїну було 42 роки.
Руслан Войт
У Чемеровецькій громаді повідомили про смерть військовослужбовця Руслана Войта.
Захисник народився 2 квітня 1991 року в селі Летава.
У 2007 році здобув звання майстра спорту України у важкій атлетиці. Після закінчення Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка працював тренером із важкої атлетики.
1 червня 2019 року чоловік підписав контракт на службу в Національній гвардії України. Під час повномасштабної війни продовжив захищати державу.
22 червня Руслан потрапив у важку дорожньо-транспортну пригоду. Медики боролися за його життя, однак 23 червня 2026 року серце захисника зупинилося.
Йому було 35 років.
Павло Кучер
У Кам’янці-Подільському провели в останню путь солдата Павла Кучера.
Він народився 22 листопада 1999 року.
Із 2019 року проходив службу у Збройних силах України, а з початком повномасштабного вторгнення був мобілізований. Служив стрільцем-снайпером механізованого батальйону.
13 червня 2026 року Павло загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Діброва Краматорського району Донецької області.
Захиснику було 26 років.
Олег Лаврук
Крупецька громада попрощалася з Олегом Лавруком, 1970 року народження.
Він служив у військовій частині А4977.
22 червня 2026 року внаслідок прогресуючої хвороби, перебуваючи у тимчасовій дислокації підрозділу на Дніпропетровщині, старший сержант Олег Лаврук помер.
Йому було 56.
Олександр Мелих
Ізяславщина зустріла «на щиті» солдата Олександра Мелиха.
За результатами ДНК-експертизи підтвердилося найстрашніше – Олександр загинув 25 травня 2026 року на Дніпропетровщині.
Захиснику було 32 роки.
Олексій Зусько
У Деражнянській міській раді повідомили про загибель земляка Олексія Зуська.
Він народився 6 лютого 1995 року.
Вважався безвісти зниклим. Захисник поліг у бою 25 травня 2026 року поблизу населеного пункту Єгорівка Пологівського району Запорізької області.
Максим Клімов
У Старосинявській громаді попрощалися із загиблим солдатом Максимом Клімовим.
Він народився 4 квітня 1985 року в Хмельницькому.
У липні 2023 року Максима мобілізували. На фронті служив солдатом, на посаді розвідника-навідника розвідувальної групи спеціального призначення. Був нагороджений медаллю «Ветеран війни».
Загинув 20 листопада 2023-го на Запорізькому напрямку, коли ворог здійснив мінометні та артилерійські обстріли підрозділу.
Олександр Слободенюк
У Теофіпольській громаді в останню дорогу провели жителя села Коров’є Олександра Слободенюка.
Захисник народився 5 липня 1987 року.
Загинув 20 червня 2026 року поблизу села Гаврилівка на Дніпропетровщині внаслідок удару ворожого дрона.
Володимир Гладчук
У Хмельницькому попрощалися із Володимиром Гладчуком.
Він народився 21 лютого 1969 року.
Володимира Гладчука мобілізували у березні минулого року. Служив в інженерних військах.
Загинув захисник 17 червня 2026 року на Донеччині.
Йому навіки 57 років.
Віталій Іванов
Трагічна звістка надійшла до Ізяславської громади. Підтвердилася загибель 40-річного військового Віталія Іванова, уродженця села Більчин Мислятинського старостинського округу.
У листопаді 2024 року став до лав Збройних сил України.
Віталій Іванов був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Востаннє рідні чули його голос 8 березня 2026 року. Лише тепер вдалося встановити, що саме цього дня воїн загинув під час виконання бойового завдання на території Дніпропетровської області.
Дмитро Казєв
У Кам’янці-Подільському попрощалися із солдатом Дмитром Казєвим.
Захисник народився 21 жовтня 1976 року.
Тривалий час вважався зниклим безвісти. Особу військового вдалося встановити лише за результатами ДНК-експертизи. Він загинув 9 серпня 2024 року.
Олександр Чорний
Білогірська громада попрощалася із захисником Олександром Чорним із села Корниця.
Захисник проходив службу на посаді водія першого відділення окремого взводу роти протитанкових ракетних комплексів. За два роки у війську він неодноразово ризикував життям: Курщина, Чернігівщина, Дніпропетровська область та Сумщина.
20 червня 2026 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Вільна Слобода, внаслідок удару безпілотника його життя обірвалося.
Олександру було 55 років.
Олександр Ковальчук
У Хмельницькому попрощалися із захисником Олександром Ковальчуком. Він народився 26 жовтня 1978 року.
Олександр закінчив університет, електромеханічний факультет. Працював в обласній філармонії електриком.
Його мобілізували до війська у 2024 році. Служив у складі 3-ї окремої штурмової бригади.
Серце воїна раптово зупинилося 15 червня 2026 року на Харківщині.
Герою було 47 років.
Олег Мельничук
У Славутській громаді віддали останню шану солдату Олегу Мельничуку.
Олег народився 30 березня 1972 року в Славуті. Здобувши професійно-технічну освіту, пішов працювати на паперову фабрику.
2 квітня 2025 року Олега мобілізували до лав Збройних сил України. Він став стрільцем-снайпером мотопіхотного відділення військової частини А0989.
17 березня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новомаркове Краматорського району (Донецька область) захисник зник безвісти. Того ж дня Олег загинув у бою з окупантами.
Сергій Рижов
Меджибізька громада провела в останню земну дорогу захисника Сергія Рижова.
Він народився 18 серпня 1981 року у селі Пліщин Шепетівського району. Вступив до Грицівського професійно-технічного училища, де здобув фах електрика. Із 2012 року Сергій присвятив себе будівельній справі та ремонтним роботам.
Під час проходження військової служби набув важкого захворювання, яке суттєво підірвало його здоров’я.
18 червня 2026 року серце Сергія Рижова зупинилося.
Андрій Ляхович
У Чорноострівській громаді провели в останню земну дорогу захисника Андрія Ляховича.
Андрій за фахом був слюсарем із ремонту сільськогосподарських машин та устаткування, трактористом-машиністом сільськогосподарського виробництва. У цивільному житті працював на підприємстві, яке спеціалізується на виробництві взуття.
Мобілізували Андрія Ляховича у лютому 2025 року. Ізщ 22 квітня 2025 року він вважався безвісти зниклим. Згідно з результатами ДНК-експертизи, тоді воїн загинув під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Костянтинопіль Волноваського району Донецької області.
Йому назавжди залишилося 37.
Сергій Пуц
В Ізяславі відбулося прощання з полеглим воїном Сергієм Пуцом, який понад рік вважався безвісти зниклим.
Останнє бойове завдання Сергій Пуц виконав 16 березня 2025 року, загинувши на Донеччині.
Герою назавжди залишилося 38.
Володимир Шевчук
У Чорноострівській громаді попрощалися з воїном Володимиром Шевчуком.
Володимир народився 16 березня 1974 року в місті Первомайськ Автономної Республіки Крим.
Працював слюсарем на Чорноострівському дослідно-експериментальному заводі.
У травні 2026 року Володимира мобілізували до лав Збройних сил України. Він служив у окремій понтонно-мостовій бригаді у складі Сил підтримки Збройних сил України.
Володимир Шевчук помер 20 червня 2026 року під час лікування у Кам’янець-Подільській лікарні.
Воїну навіки залишиться 52.
Віталій Беган
У Теофіпольській громаді повідомили про загибель жителя села Воронівці Віталія Бегана, який народився 11 серпня 1996 року. Із жовтня 2025 року захисник вважався зниклим безвісти. На жаль, найстрашніші побоювання підтвердилися. Захисник загинув 22 жовтня 2025 року поблизу населеного пункту Лисівка Покровського району Донецької області.
Ми продовжуємо збирати та зберігати історії про кожного захисника, щоб їхній подвиг назавжди залишився в пам’яті поколінь.
Вічна пам’ять та слава Героям Хмельниччини!
Поділіться цим дописом, щоб більше людей згадали імена наших захисників.
