Друзі повідомили «33-му», що звертаються до слідства із вимогою розглядати саме цю версію — ймовірно вбивство. І серед них правоохоронці, які слів на вітер не кидають.
Щоб зрозуміти, чому озвучена така версія, потрібно ретельно проаналізувати — як же трагічно загинув Микола.
— Лише три доби без тебе — а здається, вічність, — так сказала дружина Миколи Янченка Наталя. І наче підтвердила ті відчуття, що бурлять у серці кожного, кого болить ця трагічна смерть Народного кума.
А вона болить, без перебільшення, багатьох українців і не тільки. То ж як так сталось у тому роковому басейні, який забрав життя улюбленця мільйонів?
У сім’ї Миколи під Вінницею, у Стрижавці — дім. Там викопана, як у нас кажуть, копанка, чи ставок. У ній — електричний насос, який качає воду. Він працював, коли була електрика. А тут відключили світло.
Микола вирішив скупатись, бо ж спека у ті дні яка стояла! Якраз із гастролей повернувся. І в той момент, коли він був у воді, світло подали…
І, як підтверджує Наталя, дружина, лише син Олександр врятував їй життя, бо ж і вона кидалась рятувати Миколу під струмом…
Але цей же насос там був роками. І все було безпечно. А тут, кажуть, його пробило, тобто в момент включення електрики була втрачена ізоляція…
— Зрозуміло, що на місце трагедії прибули слідчі і рятувальники, вони все ретельно вивчили, — розповіли друзі.
Що це — такий рок? Чи інше — ретельно сплановане вбивство?
Погрожували через пісню «Путіну хана»
«Розумієте, ще у 2014-му році Микола Янченко написав пісню «Путіну хана».
І вона стала дуже популярною. Але після того на його адресу почали надходити погрози. При чому такі, що Микола вже тоді озвучив свою волю — «Якщо мене вб’ють, поховайте у селі Канава. Біля матері». Як відомо, у цьому маленькому селі відбувався щорічний фестиваль, на який збирались тисячі людей та популярних артистів.
«Після погроз Микола призупинив виконання цієї пісні. І ось останнім часом на концертах, особливо серед воїнів у госпіталях, під час гастролей, на прохання він знову продовжив її виконувати. А наволочі агентурної у нас же хватає…
І нещодавно до нього після концерту, де він «на біс» виконав цю пісню, де було море людей, повний аншлаг, підійшов якийсь тип і промовив:
«Ну, поспівай ще трохи, не довго тобі ще лишилось. І так професійно розтанув у натовпі…»
А ще був випадок нещодавно в Могилівці на озері. Ми поїхали туди на відпочинок. А його там упізнали, почали компанії підтягуватись і просили заспівати саме «Путіну хана»… І Микола заспівав, його ж писали на телефони і викладали у соцмережі…» — діляться друзі.
Про те, що Миколу Янченка вбили, миттєво почали говорити і його прихильники: «Та ну, який насос, погляньте, як замасковано убили Івасюка, Білозора, Чорновола, Кузьму… Ось і Миколу прибрали…» — не змовкають люди.
«Так, це був дійсно Народний кум, він розумів мову народу і був його солов’єм.
Раджу усім прослухати посмертний альбом, який випустив його друг – Володимир Маринчук «Моя життєва дорога» із найкращими піснями… там ви зрозумієте, скільки простоти, але й глибини в його піснях», — каже його друг Юрій Мельник.
А ось що повідомила його дружина Наталя Янченко вже після похорону.
Як не стане тебе…
Душа та серце рвуться на шматки…
Половинко ти моя! Лише три доби без тебе, а здається — вічність! Як жити без тебе, не знаю… Наш синуля Сашко не дає плакати та витирає сльози. Дякую тобі, синочку, за те, що ти в мене є, що ти врятував мене від ураження струмом, коли я кинулась в озеро рятувати тата.
Тримаюсь… Але коли сина не має — сльози ллються рікою. Знаю, що це завдає болю твоїй душі. Вибач, буду намагатись триматись, бо маю за кого… Це твоя і моя родина, сотні твоїх і моїх друзів, просто друзів та друзів-артистів…
Усі ці важкі для мене та нашого сина дні поряд були сотні твоїх друзів. Твій найкращий друг Юрій Володимирович Мельник узяв на себе усе, щоб достойно провести тебе останньою життєвою дорогою. Він зробив усе на найвищому рівні та високо ніс перед траурною процесією твоєї останньої життєвої дороги Хреста. Дякую йому за це…
Коханий мій, було усе так, як ти й казав: океан квітів та море друзів.
Дякую керівнику ТОВ «Реквієм» Михайлу Паньківу, його колективу за те, що забезпечили гідне твоє поховання, достойне улюбленця мільйонів та народного артиста України. Дякую ресторанно-готельному комплексу «Старий замок» – Петру та Поліні Войткам за організацію поминального обіду, вартого найкращих закладів не тільки Вінниці, але й Києва. Дякую усім твоїм друзям-артистам, які усі ці дні були та залишаються поруч…
Четверту добу не перестає дзвонити телефон. Лунають не тільки щирі співчуття, але й слова підтримки, готовності бути поруч та прийти на допомогу… Дякую усім Вам, мої та мого Миколи, дорогі родино та друзі… Дякую за Вашу доброту та за Вашу щирість. Саме вони дають мені можливість триматись та не здаватись заради нашого сина та світлої пам’яті про тебе, мій Миколо…
Я не здамся, бо маю святу місію: зробити усе для того, щоб ти жив у своїх піснях…
Дякую Володимиру Маринчуку за появу нового альбому «Моя життєва дорога» із твоїми найкращими піснями…
Вірю, рідний мій, твої пісні житимуть вічно. А ти житимеш у моєму серці до останнього подиху…
До речі, Наталя Янченко відкидає версію навмисного вбивства чоловіка. Але погрози йому дійсно були.
Чому Миколу Янченка не похоронили в селі Канава, як він цього хотів?
«Знаєте, ми так планували, там уже була вирита яма. І навіть попереднє оголошення було про це. Але після цього почали телефонувати з усього світу відомі люди, популярні артисти, друзі по сцені і благати відмінити це рішення, щоб його похоронили на Почесній алеї у Вінниці, як він того заслужив, щоб можна було під час гастролей їм, тисячам його прихильників прийти на могилу, вклонитися. І я почав переконувати Наталю, що він став такою всенародною зіркою, що ми вже маємо виконати волю народу і піти назустріч йому. Тому і відмінили перше рішення. Думаємо, він там, на небесах, зрозуміє»,— пояснив Юрій Мельник.
Щоб провести у Вічність улюбленця, люд їхав з усіх усюд.
Люди, знаючи, що ми із «33-го» просто підходили, щоб сказати добрі слова про Народного кума…
«Приїхав до нас із воїном без руки, якого зустрів у госпіталі»
Прямо із госпіталя на похорони приїхав воїн-доброволець та патріот, ексголова Могилів-Подільської районної ради Володимир Сірант із дружиною Оксаною.
«Микола був нашим другом і щирою та неймовірно талановитою людиною.
Десятки років життя він прожив у нашому районі і працював культпрацівником у клубі села Моївки.
Звідси таке професійне знання душі української від колиски нації — села».
Лариса Самотей, вчителька Стрижавського ліцею додає:
— Ми нещодавно провели зустріч із народним артистом Миколою Янченком. Цей неймовірно популярний чоловік знаходив час і для школярів.
— Скажіть, чому немає перших осіб області, де наше начальство? Чому не надали для прощання залу філармонії, як іншим відомим людям? Він же народний артист! Його пісні слухає вся Україна! — запитували люди.
Ці запитання ми переадресовуємо тим, кого вони стосуються.
Уже на похороні його товариш Василь Невмивака та його дружина розповіли нам про віщу зустріч — за два дні до трагедії:
— Несподівано до нас приїхав Микола. І не сам, а із воїном. Без руки. Іваном. Він ніколи його не знав, але зустрів під час волонтерського концерту у нашому госпіталі. І заявив: «Ось, це герой, якому я маю присвятити цей день»
Ми хлібом-сіллю зустріли Миколу та його друга — воїна. Сіли за стіл. Випили, закусили, стільки проговорили…
Хіба думали, що приїхав прощатись Микола назавжди?
І цей факт красномовно характеризує Миколу Янченка. У його великому серці вистачало місця усім. А ось владу він не любив. Не всю — а корумповану, бо два скликання був депутатом обласної ради і вивчив її «глибинно»…
Співав і про це.
«Він був як брат» – «Лісапетний батальйон», Ірина Федишин, десятки інших зірок зізнались у цьому.
На урочисте прощання на Сабарівському кладовищі у м. Вінниця прибула популярна лідерка «Лісапетного батальйону» Наталя Фаліон.
— Микола був мені не просто друг. Він був мені як брат, він ділився зі мною таємницями, я з ним — своїми. Скільки жити будемо — співатимемо твої пісні і відвідуватимемо твою могилу,— сказала своє прощальне слово біля його могили Наталя Фаліон. Саме Микола Янченко розкрутив їхній гурт як продюсер.
Переможець «Голосу країни» Іван Ганзера, підкреслив, що саме завдяки пісні «Пепенка» Миколи Янченка у виконанні із незмінною супутницею Миколи по сцені Тетяною Денисюк вони вийшли на світовий рівень.
І унікальний голос Тані, медпрацівниці, також відкрив Микола.
— Моя душа наповнена болем. 15 років тому він став другом, наставником, ми дарували людям пісні. Завдяки йому мій голос лунає Україною. Не можу повірити, що більше не заспіваємо разом «Ой чого ж ти, мамо…
Піснею «Перелаз» і символічним кліпом із білими голубами попрощалась із колегою та автором багатьох її пісень Ірина Федишин.
Ось так у вирій Вічності і полетіла душа Миколи. Але згідно з віруванням, вона 40 днів ще тут, літає з-поміж нас. Тому добрим словом згадаймо того, хто так забойно співав «Наливай, кума, по марусин поясок». Чи казав відомий тост — хто не вип’є, то у того банки із закрутками позриваються у льосі…
Феномен Миколи Янченка підтверджує істину — геніальність завжди вражає простотою. І навіть серед народних артистів, із найвищими титулами такий один – Народний кум України. Був. Є і буде. Вічна пам’ять тобі, друже!
Тетяна РЕДЬКО,
Заслужений журналіст
України
Фото Сергія ХІМІЧА
