Сумує пісня, що єднала села,
Злетіли ноти в синю вишину,
Сльозою Вінниччина вмилась невесела,
Упавши в тугу, тиху і земну…
Засумував вгорі Чумацький Шлях,
Бо в кожній пісні чув про рідний дім.
Народний кум, мов соловейко птах,
Піснями розганяв і сум, і дим…
Подільський край сумує за тобою,
Тут кожна мальва знає голос твій,
Твій спів лишився радістю й журбою
Для українських сіл, родин і мрій…
Ти полетів туди, де ніч без краю
Співак від Бога – брат, приятель, кум.
Усі ті пісні Поділля пам’ятає,
І в кожнім серці поселився сум…
Хоч стихли струни, житиме мелодія
В серцях людей та пам’ять не згаса,
Миколо-братику, твоя свята рапсодія
Тепер звучатиме, де чисті небеса…
Таміла Панасюк
