Це на росії не те що не люблять згадувати, а ретельно приховують від власного народу. Розповідають небилиці про те, як військо царя Петра І потрапило в оточення величезної армії Османської імперії і як дружина царя Катерина зібрала з придворних дам коштовності й підкупила турецького візиря, який випустив московитів з “котла”. Насправді все було зовсім не так.

Під час Прутського походу московський цар Петро І потрапив у найсправжнісінький полон до турків, повзав перед великим візирем Балтаджі Мехмет-пашою рачки й на колінах благав не перетворювати його на раба. Він був згоден на усі умови, в т. ч. повернути Швеції усі окуповані землі. Благав лише залишити йому улюблений Санкт-Петербург.

Взявши великого хабаря (не з прикрас Катерини та інших придворних, а з казни гетьмана Івана Мазепи, що її московити перед тим захопили у Бендерах), візир відпустив приниженого, розчавленого Петра. До слова на той час цариці Катерини І ще не було, а була наложниця Марта Скавронська, на якій Петро одружився лише наступного року.

Шведський король Карл ХІІ, який із залишками своєї армії також воював тут проти московитів, вимагав дати йому військо, аби добити московську армію. Шведського короля підтримали Гетьман Війська Запорізького у вигнанні Пилип Орлик та кримський хан Девлет II Ґерай, але осліплений золотом візир відмовив, сказавши, що такій великій країні як Московія ніяк не можна без царя.

Деякі зарубіжні джерела розповідають, що турки зажадали за Петра І стільки золота, скільки він важив. Московські бояри за своєю звичкою почали торгуватися навіть за ціну викупу свого царя. Тоді візир наказав зняти з Петра одяг та взуття. Так його голим і видали.

До слова, султан дізнався про те, як візир звабився краденим московитами гетьманським золотом звільнив його з посади й запроторив у вигнання на острів Лесбос, де його незабаром в кращих традиціях Османської імперії, удавили шовковим шнуром.

Залишається лише вражатися тупістю і жадібністю Мехмет-паші. Невже він не розумів, що Карл ХІІ, кримський хан та український гетьман неодмінно поскаржаться султану на дії візиря, що вони й зробили?

Але московська брехлива пропаганда, звісно, усе спотворила. І більшість росіян свято вірить у те, що Петро у полон не потрапляв, а московити так доблесно відбивали усі атаки яничар, що ті відмовилися йти у наступ.

І ще. В усіх фільмах та більшості картин Петра зображено красунчиком-богатирем. Насправді він був фізичною (та моральною) потворою. За зросту 203 см він мав 39 розмір ноги, та 48 розмір одягу, уявляєте, що це було? Плюс непропорційно маленька голова (мікроцефалія) епілептичні напади й розради у психіці.

Ось вам на світлині до цього допису реальний, а не прикрашений придворними художниками-блюдолизами портрет Петра І. Милуйтеся.

Так що т. з. “історія”, що її написано на замовлення кремля, вона… Помовчимо…

P.S.
Ворога треба знати. Тому буде не зайвим дізнатися про реальну історію Мокви, її народу та Церкви, а не ту, що її написано у їхніх шкільних підручниках.
Павло Бондаренко