«Та! Одеса і так уже не-руська! Нащо всі ці розмови про культуру та імперію — це не на часі…»
Я гадаю, саме так думає більшість із вас, коли чуєте черговий «крик відчаю» про Одесу.
На жаль, ви помиляєтесь. Ви навіть не уявляєте, який п***ц просто зараз відбувається в місті.
Занурю вас в атмосферу. Ви — на Дерибасівській, стоїте обличчям до пам’ятника похованому у Москві радянському співаку Утьосову — там, де зроблене це фото.
Ви чуєте, як з підвалу бару «Гамбрінус» мовою Росії доноситься спів місцевого музиканта. Йому +-45 років, він «внє палітікі» і «нє панімаєт, пачєму всьо хатят запретіть». Українець, який підтримує політику деколонізації, для нього «нічєм нє лучше», ніж російський 0kynaнт.
Трохи далі, метрах у 30-ти від вас, стоїть двоє хлопців з гітарою та колонкою. Їм по 18 років, і вони також виконують пісні мовою Росії. На зауваження реагують істерично: «Это Стрыкало…имеем право…закон не запрещает…вот пусть примут, и тогда не будем…»
Вінцем вашої акустичної подорожі в а**уй стануть нарікання 60-70 річних місцевих жіночок, що сидітимуть на лавці зовсім близько до вас.
Вони тихо, але вкрай емоційно — мовою Росії — скаржитимуться одна одній на «понаехавших». Тобто на українців.
«они нам не указ…пусть едут в свой Львов… никто не может запрещать…у нас свои правила…свой язык…ничего, придёт время…»
Пані та панове, Одеса — найбільш русифіковане місто в українській історії. Сотні років російською владою сюди вливались шалені ресурси (включно з фізичним завезенням ешелонів справді «понаехавших» — етнічних росіян).
Наслідком недостатньої уваги до Одеси з боку держави стало те, що на 5-му році повномасштабної в**ни під Одесою, виявляється, можна БЕЗКАРНО побити УКРАЇНСЬКОГО військовослужбовця через його прохання вимкнути РОСІЙСЬКУ музику.
З такими темпами готуйтесь завтра знову рятувати місто від «проголошення ОНР»,«возрождения Новороссии» та всіх інших проявів сепаратизму.
Найменше, що можна зробити сьогодні: терміново запровадити мораторій на російськомовний культурний продукт в Одесі та області.
Але депутати Одеської міської ради на очах у всієї країни зривають цей процес. Щоразу в день голосування вони раптом масово «хворіють» і не прибувають до сесійної зали — тобто НА РОБОТУ, за яку їм платять гроші.
Будь ласка, допоможіть депутатам Одеської міської ради одужати та ухвалити правильне рішення. Бо розплачуватись за їхні «хвороби» доведеться всій країні. І коштувати це може дуже дорого.
