Дізнавшись про намір Святополка вбити його, князь Борис відмовився розпочинати братовбивчу війну, сказавши: «Якщо помер батько мій, нехай брат буде мені замість нього». У ніч перед смертю він молився, а вранці прийняв мученицьку кончину.

Князь Гліб також не чинив опору. Обманом викликаний братом, він був убитий на річці Смядині, прийнявши смерть зі смиренням і молитвою.

Подвиг святих Бориса і Гліба полягає у добровільному непротивленні злу, жертовній любові та готовності віддати життя заради миру, щоб не допустити братовбивчої війни. Саме тому вони стали першими страстотерпцями Київської Русі.
Як сказано у «Сказанні про Бориса і Гліба»: «Ви нам, земле Руська, зброя й утвердження, меч обоюдогострий, яким долаємо поганську дерзкість».

В нашому монастирі зберігається ікона з часткою святих мощей страстотерпців Бориса і Гліба.