Це вирок цілій системі української злочинної халатності, де небезпечніоб’єкти десятиліттями залишалися всередині міст, а навколо них спокійно виросталибудинки, торгові приміщення й нормальне людське життя. Росія вдарила — це злочинагресора. Але те, що після удару в місті почалася масштабна детонація, евакуаціясотень людей, руйнування п’яти вулиць і отруйне повітря, — це вже питання не лишедо росії. Це питання до української влади, яка роками дозволяла людям жити поручіз об’єктом, що в момент війни перетворився на пастку.Якщо у
Вишневому був склад із ракетно-боєприпасним майном — тоце не лише наслідок російського удару. Це провал української держави. Бо такий об’єктне мав стояти серед цивільної забудови. Він не мав роками існувати поруч із будинками,торговими об’єктами. Якщо мілітарний склад існував там ще з радянських часів, тоза роки незалежності його мали або винести за межі міста, або ліквідувати як об’єктпідвищеної небезпеки. Після 2014 року — тим більше, після 2022 року — без жоднихвиправдань. Але цього не зробили. Натомість навколо росло місто. З’являлися будинки.Продавалися квартири. Місцева влада погоджувала документи. Забудовники рахувалиприбутки. Люди купували житло, не підозрюючи, що живуть поруч із потенційною зоноюдетонації, та будували життя поруч із тим, що в момент війни перетворилося на смертельнийепіцентр.Нормальна націона

льна влада планує місто навколо людини, а нелюдину навколо складу. Нормальна державна політика не дозволяє житловим кварталампідповзати до потенційно небезпечних об’єктів. Нормальна держава не залишає вибухонебезпечнуспадщину в місті після 2014 року, а тим більше після 2022-го. В Україні існують будівельні й санітарні норми, які регулюють планування територій, охоронні та санітарно-захиснізони згідно з базовими документами, а державні санітарні правила визначають гігієнічні вимоги до планування населених пунктів. Вишневе має стати не
сюжетом на один день, а справою.Публічною, кримінальною, політичною. Має бути аудит історії цього об’єкта: колистворений, хто балансоутримувач, хто дозволяв будівництво. Має бути екологічниймоніторинг із відкритими результатами. Має бути компенсація, але компенсація безправди — це просто спроба купити мовчання. І головне: має бути аудит
усієї країни. Де ще вУкраїні старі склади, військові бази, небезпечні промислові об’єкти? Де місцевавлада роками жила в режимі “авось”? Вишневе — це попередження про нашу внутрішню неготовністьмислити безпекою. Про державу, яка часто реагує після трагедії, а не прибирає джерелоризику до неї. Про містобудування, де квадратний метр переміг здоровий глузд.

Вінничанка Людмила Хоменко