Капітальний ремонт тривав кілька місяців
На Вінниччині завдяки спільним діям вірян і не байдужих громадян вдалося відновити будинок, який став місцем, де приймають паломників і гостей монастиря. Тут відбуваються духовні бесіди, зустрічі, щирі розмови за чашкою кави чи чаю. Тут люди можуть перепочити після богослужіння, поспілкуватися, знайти хвилину тиші й миру.
Про це повідомили у Свято-Вознесенському чоловічому монастирі ПЦУ, що знаходиться у селі Іванівка Лука-Мелешківської громади неподалік Вінниці.
«…Цей будинок не з’явився за кілька місяців. До нього ми йшли довго, часто через труднощі та втому. Не раз здавалося, що робота зупиниться, адже найбільшим випробуванням була не лише відсутність належного фінансування, але й гостра нестача робочих рук. Багато роботи ми виконували самотужки. Коли була можливість, зверталися до добрих людей, які знаходили час і сили допомогти. А ті роботи, які вимагали професійних навичок, кладка стін, влаштування даху, штукатурення, доводилося доручати майстрам, оплачуючи їхню працю.
Попереду було чимало нелегкої роботи. Будинок майже наполовину був засипаний землею. Довелося вивезти величезну кількість ґрунту, щоб звільнити його від багаторічних нашарувань. Навколо були густі хащі, зарості, чагарники, які роками ніхто не розчищав. Крок за кроком ця занедбана місцевість почала оживати.
Було споруджено міцну підпірну стіну з дикого каменю, яка не лише укріпила територію, але й гармонійно вписалася в природний ландшафт. Ми облаштували подвір’я, впорядкували навколишню територію, встановили металевий паркан близько 150 метрів, посадили молодий фруктовий сад, який, сподіваємося, з роками стане окрасою монастиря і приноситиме свої плоди. Почистили та поглибили монастирську криницю, щоб вона й надалі дарувала чисту воду всім, хто переступає поріг нашої обителі…», – йдеться у повідомленні монастиря.
Нагадаємо, що монастир засновано на території колишнього маєтку, приміщення якого довгий час слугувало лікарею. Однак, згодом медзаклад закрили, а споруда майже три десятиліття стояла пусткою та руйнувалась. Заростала чарарниками та дичавіла територія.
З приходом сюди монахів місцина та будівлі почали відроджуватись. Настоятель монастиря архимандит Софроній і братія спільно з прихожанами щоденно моляться за мир та Божу Багодать для наших Захисників та українського народу.
