Мовна диверсія: як російськомовні коригувальники руйнують українську морфологію і національну ідентичність
1.Мова як безпека
Українська мова — не лише засіб спілкування, а й стратегічна зброя нації. Вона — нервова система державної незалежності, що з’єднує покоління, формує свідомість, забезпечує внутрішню єдність.
Саме тому спотворення української мови — не дрібниця, не “мовне питання”, а питання національної безпеки.
Після початку повномасштабної війни суспільство очікувало очищення ефіру від російськомовних наративів, паразитів і кальок. Але ми спостерігаємо протилежне: знову чути штучні, нав’язані інтонації, російські наголоси, кальковані конструкції, які системно підривають природність української мови, а в додаток ще й зловживання потужністю штучного інтелекту і англіцизм — «кейси» на кожному кроці.
2.Телебачення і радіо як осередки мовного спотворення
На провідних телеканалах і в ефірі радіостанцій усе частіше трапляються приклади мовних викривлень:
- помилкові наголоси («зАвжди», «фАхівець», «дОговори»), Областей, а не обласТей,
- російські синтаксичні кальки («я являюсь адвокатом» замість «я — адвокат»),
- неприродні відмінки і керування («згідно закону» замість «згідно з законом»),
- неукраїнська інтонація і темп мовлення, що формують у слухача відчуття “перекладеної” мови.
Це наслідок того, що у багатьох медійних структурах мовні редактори, диктори та продюсери — колишні російськомовні спеціалісти, які не мають належної україномовної бази. Вони несвідомо або свідомо «коригують» українську мову під російські стандарти.
Так формується гібридна суржикова українська, яка не має питомої мелодії, структури чи ритму — тобто не має душі.
3.Механізм спотворення: від лінгвістики до психології
Мова — це не набір слів, а морфологічна система, в якій наголос, відмінок, суфікс чи навіть темп мовлення мають змістову функцію.
Коли цю систему руйнують —
- порушується логіка мислення,
- змінюється емоційний фон сприйняття,
- втрачається природна ритміка українського мовлення, а отже — руйнується мовна особистість.
Те, що нині відбувається в медіа, — це мовна ерозія, яка працює глибше за пропаганду:
- вона не атакує напряму, а повільно підмінює.
Людина, яка щодня чує «неукраїнську українську», перестає відчувати різницю між правильним і спотвореним.
Це вже не помилка — це програмування слухача.
4.Історичний аспект: від колоніальної норми до мовної інфільтрації
У радянські часи діяла чітка установка: українська мова має бути максимально наближена до російської, щоб знівелювати її унікальність.
Тоді ж і сформувався тип «редактора-коректора», який «виправляв» українські тексти за російськими зразками.
Після 1991 року цей тип не зник, а перекочував у сучасні медіа.
Зараз він — мовний коригувальник-гібрид, що під маркою “професійного редагування” впроваджує старі колоніальні стандарти.
5.Наслідки: мовна шизофонія і втрата культурної кодифікації.
- Розмивання мовної норми — суспільство перестає розуміти, що є правильним.
- Зниження довіри до офіційної мови — українська починає сприйматись як “незручна”, “штучна”.
- Психологічне повернення до російського поля — коли людина чує мовлення без ритму, вона тягнеться до «зручного» російського взірця.
- Руйнування мовної автентики — втрачається музика, м’якість, барвистість українського слова.
Це — не просто лінгвістична проблема, а цивілізаційна.
6.Пропозиції та рішення
- Мовна ревізія в медіа.
Провести державний моніторинг теле- та радіоефірів на предмет відповідності літературним нормам.
Запровадити сертифікацію ведучих, редакторів і дикторів з української мови.
- Заміна російськомовних редакторів на україномовних фахівців.
Люди, які не мислять українською, не можуть редагувати українське мовлення.
- Відновлення шкіл дикції, фонетики й орфоепії.
Як колись у театрі Заньковецької чи на радіо Київ — тренування голосу, наголосів, інтонації, темпу.
- Запуск проєкту «Чистий ефір».
Створити національну ініціативу — спільно з Мовним омбудсманом, НСТУ, МОН і Нацрадою — для популяризації правильної української мови в медіа.
- Мовна відповідальність.
Внести зміни до законодавства про медіа, якими передбачити адміністративну відповідальність за систематичні мовні порушення у публічному ефірі.
7.Висновок
Мова — це не аксесуар і не декор.
Це — ДНК держави.
І коли в українському ефірі чужинці “виправляють” наголоси, ми маємо розуміти: це не помилка, це диверсія проти мовної самості.
Ми можемо перемогти ворога на фронті, але програти війну за душу, якщо не захистимо ритм, мелодію і силу нашого Слова.
Українська мова — це не просто «як ми говоримо», це — ким ми є.
ПІДПИСАНТИ:
Павло Мовчан
Павло Гриценко
Любов Голота
Георгій Філіпчук
Євген Шевченко
Микола Голомша
Вдосконалений проект Закону про славу
Щойно гуманітарний комітет Верховної Ради одноголосно підтримав внесений 63 депутатами з усіх фракцій та груп законопроєкт №15412 «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення функціонування української мови як державної».
Проєкт посилює захист української мови і вдосконалює норми закону про державну мову, який діє вже 7 років.
Передбачені законопроєктом зміни, зокрема:
- поширюють вимогу володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов’язків на народних депутатів України, керівників державних наукових установ та державних закладів культури, приватних виконавців, арбітражних керуючих та аудиторів;
- поширюють захист права використовувати українську мову на роботі також на час прийому на роботу;
- зобов’язують при реалізації в Україні комп’ютерної програми без користувацького інтерфейсу державною мовою попереджати про це користувача до придбання такої комп’ютерної програми;
- доповнюють Закон новою статтею 34-1 «Державна мова у сфері оздоровлення та відпочинку дітей»;
- уточнюють процедуру розгляду скарг та здійснення заходів державного контролю Уповноваженим із захисту державної мови;
- передбачають посилення санкцій за порушення вимог Закону щодо обов’язкового застосування державної мови.
Зміни до Виборчого Кодексу та Закону «Про всеукраїнський референдум» закріплюється обов’язок членів виборчих комісій та комісій з референдуму володіти державною мовою й застосовувати її під час здійснення повноважень.
Змінами до Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» до повноважень місцевих рад віднесено створення умов для розвитку і функціонування української мови на відповідній території, сприяння її популяризації.
Відповідно до змін до Закону «Про позашкільну освіту» не допускається використання в освітньому процесі у позашкільній освіті державної мови держави-агресора.
Зміни до Закону «Про оздоровлення та відпочинок дітей» передбачають, що працівники дитячого закладу оздоровлення та відпочинку забезпечують створення для дітей українськомовного середовища й дотримання вимог мовного законодавства.
Відповідно до змін до Закону «Про культуру» забороняється публічне виконання, публічний показ, публічна демонстрація творів, виконуваних державною мовою держави-агресора, а також фонограм, відеограм та музичних кліпів, що містять їх зафіксоване виконання.
Змінами до Закону «Про дипломатичну службу» до основних завдань дипломатичної служби віднесено забезпечення розвитку і поширення української мови за кордоном.
Зміни до Закону «Про повну загальну середню освіту» встановлюють, що приватні заклади освіти мають право вільного вибору мови освітнього процесу за винятком мови, що є державною (офіційною) мовою держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом.
Я сподіваюся, що цей законопроєкт буде без зволікань винесений на пленарне засідання і підтриманий. Бо мова – це один з ключових елементів нашої державної єдності й національної безпеки.
Про це повідомив нардеп Володимир Вʼятрович.
Відгуки на це:
– Де збільшення штрафів? Де перевірки бізнесу? Де штрафування компаній, які не забезпечують робочу комунікацію державною мовою? І таких питань безліч….Тільки інспекція та наступальна тактика може принести якісь плоди…А так повзем як черепашки. Нас знищують тисячами, а ми досі забезпечуємо окупантам повний комфорт на своїй території.
Юрій Земляний
– І основний закон працював би, якби були чіткі і відчутні санкції щодо його не виконання. Якщо вчитель знатиме, що, користуючись російською поза уроком, він може втратити роботу, то він би цього точно уникав. Так, жорстко, а як по-іншому? – Оксана Тищенко
– Пане Володимире, прошу розʼяснити стосовно батьків, які на території навчального закладу спілкуються російською мовою. Й агресивно відмовляються спілкуватись українською. Де це унормовано законодавчо. Як забезпечити україномовне середовище дітям в таких випадах. – Оксана Коваленко
Oleksandr Voltarnist в Україні павинен бути один статус російскої- ЗАЙВА – Сергій Коріков.
Що стосовно закону про кримінальну відповідальність за українофобію? За аналогом про закон про антисемітизм.
Бо на даний час в Україні українці не захищені від всіляких фобій узького міру – Сергій Каптан.
Можливо доречно запровадити заборону соціальних мереж для дітей умовно до 16 років. Русифікація підлітків ШАЛЕНА через це (на мою думку). – Сергій Однакулов.
