Вони віддали найдорожче – своє життя, щоб жили ми. Віддаймо шану кожному. З початку війни редакція «33-го» вшановує кожного Героя, що повернувся на щиті.
Тарас Щур
«На щиті» до Берездівської територіальної громади повернувся воїн Тарас Щур.
Тарас був родом із села Зубівщина, що у Шепетівському районі. Загинув під час виконання бойового завдання.
Іван Гаєвський
У Хмельницькому провели в останню земну дорогу захисника Івана Гаєвського, 1989 року народження.
Він добровільно став на захист країни у 2023 році. Служив у складі 47 окремої механізованої бригади «Магура».
У вересні 2023 року захисник зник безвісти поблизу села Роботине Запорізької області. Загибель підтвердила ДНК-експертиза. Іван Гаєвський загинув 4 вересня 2023 року.
Йому навіки 33 роки.
Олександр Дзигман
Жителі Чорноострівської громади попрощалися із Олександром Дзигманом, мешканцем села Катеринівка.
Олександр народився 18.10.1988 року. Вважався безвісти зниклим із 31.12.2024 року. Загинув на Курському напрямку.
Сергій Зозуля
До рідної Ізяславщини навіки повернувся 42-річний Сергій Зозуля.
Солдат служив гранатометником піхотного відділення другої піхотної роти.
Понад два роки вважався безвісти зниклим. ДНК-експертиза підтвердила загибель захисника. Воїн загинув 21 червня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Микола Макарчук
На Війтовеччині попрощалися із захисником Миколою Макарчуком, 1979 року народження.
Він став на захист країни у лютому 2026 року. Захисник помер 31 липня 2026 року після важкого поранення, отриманого під час виконання бойових завдань, і тривалого лікування.
Миколі Макарчуку назавжди залишилося 47.
Віктор Шугаєв
У Хмельницькому попрощались із Віктором Шугаєвим.
Віктор Шугаєв народився 29 квітня 1970 року в селі Підстепне на Херсонщині. Після закінчення Бериславського педагогічного училища працював учителем початкових класів, а згодом – вихователем.
Захисник служив у лавах 106-ї окремої бригади територіальної оборони.
Його серце зупинилося 22 липня 2026 року під час виконання бойового завдання на Сумщині.
У воїна залишилися дружина та двоє дітей.
В’ячеслав Сивовол
У Хмельницькому провели в останню путь захисника В’ячеслава Сивовола.
Військовий став на захист держави ще у 2014 році, пройшов АТО, а після початку повномасштабного вторгнення продовжив боронити країну.
В’ячеслав Сивовол служив у лавах 24 окремої механізованої бригади. За роки служби виконував різні бойові завдання: був артилеристом, навідником, командиром, а останнім часом – оператором безпілотників і ремонтував дрони для побратимів.
22 липня 2026 року Герой загинув під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку.
Герою було 43 роки.
Дмитро Комаров
В останню дорогу в Хмельницькому провели 47-річного військовослужбовця Дмитра Комарова.
Захисник народився 15 січня 1977 року. Займався фермерством.
Служив у складі 100-ї окремої механізованої бригади.
Близько двох років вважався зниклим безвісти. ДНК-експертиза підтвердила, що воїн загинув 31 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку.
Дмитру навіки 47 років.
Леонід Гадаль
У Хмельницькому попрощалися із військовослужбовцем Леонідом Гадалем.
Чоловік народився 16 грудня 1976 року. Перед війною працював при церкві, трудився на будівництвах .
У 2015 році Леонід став на захист України, служив в АТО. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, повернувся до лав ЗСУ. Був старшим солдатом, кулеметником. Бойові завдання виконував на Запорізькому та Покровському напрямках.
Більше року вважався зниклим безвісти. ДНК-експертиза підтвердила, що Леонід Гадаль загинув 9 квітня 2025 року під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку.
Йому назавжди 48 років.
Володимир Сокол
У Хмельницькому провели в останню земну дорогу захисника України, вибухотехніка Володимира Сокола.
Володимир Сокол ще з 2019 року їздив у ротації у зону проведення ООС. Після початку повномасштабного вторгнення виконував завдання на Київщині, а згодом брав участь у Харківській операції. У жовтні 2022 року під час розмінування деокупованих територій він отримав важке поранення.
Попри складний стан, десятки операцій та тривалу реабілітацію, Володимир не здався. Після лікування він повернувся до служби вже як консультант з ветеранської політики Головного управління Національної поліції у Хмельницькій області.
Володимир Сокол помер 26 липня 2026 року.
Йому навіки залишиться 40 років.
Андрій Мар’янов
Маківська громада навколішки провела в останню путь молодого захисника Андрія Мар’янова.
Він народився 14 грудня 2005 року в селі Чечельник. У 2017 році разом із родиною переїхав до села Михайлівка Маківської громади.
У 18 років вступив до лав захисників України. Молодший сержант Андрій Мар’янов загинув 22 липня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Васильцівка Куп’янського району Харківської області.
Герою назавжди залишиться 20 років.
Павло Бедрак
Хмельницький провів в останню земну дорогу захисника Павла Бедрака, 1985 року народження.
Рік захисника вважали зниклим безвісти. Загибель підтвердила ДНК-експертиза. Павло Бедрак загинув 9 червня 2025 року під час виконання військового обов’язку на Донецькому напрямку.
Йому назавжди 39 років.
Сергій Муляр
У Староушицькій громаді провели в останню дорогу військовослужбовця Сергія Муляра.
Він народився у 1986 році та проживав у селищі Стара Ушиця.
Служив навідником аеромобільного відділення аеромобільного батальйону.
Захисник тривалий час вважався безвісти зниклим. Нещодавно стало відомо, що військовий загинув 21 грудня 2024 року поблизу населеного пункту Білогорівка Луганської області, виконуючи бойове завдання.
Олег Шинкарук
На Деражнянщині попрощалися з Олегом Шинкаруком.
Він народився 16 грудня 2003 року. Служив старшим солдатом у військовій частині 3028.
Олег Шинкарук помер 27 липня 2026 року від поранень, яких зазнав під час виконання бойового завдання поблизу села Святогорівка Донецької області.
Йому було лише 22 роки.
Роман Койда
У Летичівській громаді віддали останню шану військовослужбовцю Роману Койді.
Роман народився 17 квітня 2002 року. Після дитинства та юності, проведених на Житомирщині, переїхав разом із родиною до села Вербка Летичівської громади. Закінчив Білоцерківське професійно-технічне училище, де здобув фах електрогазозварника.
Захисник тривалий час вважався безвісти зниклим. Нещодавно стало відомо, що воїн загинув 2 січня 2024 року на Донеччині.
Йому навіки 21 рік.
Олександр Мельник
На Старокостянтинівщині попрощалися із військовослужбовцем Олександром Мельником, який народився 19.02.1977 року. Воїн загинув 25 липня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу Дружківки Донецької області.
Йому назавжди залишиться 49 років.
Віталій Іванов
У Кам’янці-Подільському попрощалися із загиблим військовослужбовцем Віталієм Івановим із села Кадиївці Орининської громади.
Захисник загинув 19 липня 2026 року.
Віталію було 26 років.
Василь Мельник
У Судилківській громаді попрощалися із захисником Василем Мельником.
Василь народився 1 січня 2000 року в селі Білокриниччя. Здобув професію столяра у Шепетівському професійному ліцеї, а згодом працював у будівельній сфері, на залізниці у Шепетівці.
У травні 2025 року долучився до лав Збройних сил України. Служив у званні молодшого сержанта, виконував бойові завдання на Сумщині та Донецькому напрямку.
Життя захисника обірвалося 20 липня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу Краматорська Донецької області.
Йому назавжди залишилося 26 років.
Олександр Сивоконюк
У Славутській громаді попрощалися з воїном Олександром Сивоконюком.
Олександр народився 27 листопада 1986 року в Славуті. Здобув освіту в технікумі в місті Одеса, а пізніше – у Міжрегіональній академії управління персоналом у Хмельницькому, де отримав диплом за спеціальністю «Менеджмент організацій і адміністрування». Певний час працював у Польщі, а після повернення в Україну понад 12 років був полірувальником на одному з підприємств Славути.
У січні 2025 року Олександра мобілізували до лав Збройних сил України. Він служив старшим стрільцем.
4 липня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Олексіївка Донецької області воїн зник безвісти. Нещодавно підтвердилося, що того ж дня він загинув, виконуючи бойове завдання.
Йому назавжди залишиться 38 років.
Ми продовжуємо збирати та зберігати історії про кожного захисника, щоб їхній подвиг назавжди залишився в пам’яті поколінь.
Вічна пам’ять та слава Героям Хмельниччини!
Поділіться цим дописом, щоб більше людей згадали імена наших захисників.
