Були родом з Нікомідії. Аникита обіймав високу військову посаду. Під час гонінь імператора Діоклетіана він відкрито сповідав віру в Христа, заявивши, що християни не бояться мук і не поклоняться ідолам.

За це святого піддали жорстоким тортурам: йому відрізали язик, били, кидали до лева, але Господь чудесно зберігав його. Навіть лев не зачепив мученика, а землетрус зруйнував язичницьке капище. Усі спроби стратити Аникиту виявилися марними.

Святий Фотій підтримував дядька та також сміливо викрив ідолопоклонство, за що був ув’язнений разом із ним. Протягом тривалого часу мучеників піддавали різним катуванням, але вони залишалися непохитними у вірі.

Зрештою імператор наказав спалити їх разом з іншими християнами. Після страти тіла святих Аникити й Фотія залишилися неушкодженими, що привело багатьох язичників до віри.

Мученицька кончина святих відбулася близько 305 року. Церква шанує їх також як цілителів.