Вінниччина і Хмельниччина — це не просто територія старовинних замків, фортець і храмів. Це величезний археологічний архів України, де буквально з-під землі виходять свідки цивілізацій, яким тисячі років.
Іноді це глечик, миска чи жіноча статуетка. Іноді — сотні монет, захованих у землю понад тисячу років тому. А іноді — ціле місто-фортеця, яке пережило князів, королів, османські походи й війни.
Саме тому нинішня презентація Національного музею історії України артефактів із Вінниччини — значно більше, ніж просто музейна новина.
Стіна: трипільська миска і загадкова жінка з IV століття до нашої ери
Одним із найцікавіших подільських комплексів є пам’ятки біля села Стіна на Вінниччині.
Саме звідси походить трипільська миска, знайдена під час археологічних досліджень у 1929 році. Поруч із нею в музейній колекції представлена жіноча статуетка, датована IV століттям до нашої ери, яку знайшли біля Стіни ще 1927 року.
Це особливо промовисті предмети: вони дозволяють говорити не лише про побут, а й про світогляд людей, які жили на Поділлі задовго до появи сучасних держав і кордонів.
Археологічні дослідження Вінниччини у ХХ столітті зафіксували тут пам’ятки різних епох — від трипільських поселень до черняхівської культури. (Вінницький музей)
П’ятсот арабських монет із Копіївки
Мабуть, найбільш ефектний експонат із представлених — скарб приблизно з 500 близькосхідних дирхемів.
Його знайшли у 1928 році біля Копіївки на Тульчинщині.
Ці монети — матеріальний доказ того, що Поділля було включене у величезні торговельні й культурні зв’язки середньовічного світу.
Уявіть: людина багато століть тому сховала гроші в землю. Причину ми, найімовірніше, вже ніколи не дізнаємося. Але сам скарб пережив свого власника і через століття розповідає про торгівлю, економіку та зв’язки Поділля з далеким Близьким Сходом.
Килим із Яланця — інша сторона історії
Історія Поділля — це не лише археологія.
Серед представлених у Національному музеї предметів — килим XIX століття із села Яланець Гайсинського району та каптур — традиційний головний убір заміжньої жінки Східного Поділля.
Ці речі важливі не менше за монети чи давню кераміку, адже показують уже іншу Україну — ту, що формувала власну традицію вишивки, ткацтва, одягу й орнаменту.
А поруч — кам’яні літописи Хмельниччини
Якщо Вінниччина особливо вражає археологічними знахідками, то Хмельниччина має унікальне поєднання археологічної та архітектурної спадщини.
Один із безумовних символів — Кам’янець-Подільська фортеця. Її історія сягає княжих часів, а фортифікаційний ансамбль на скелястому півострові над Смотричем став одним із найвпізнаваніших образів середньовічної України. (Кам’янець Travel)
Але справжня цінність Кам’янця — не лише у його мурах.
Під ними — археологічний Кам’янець. У фондах НІАЗ «Кам’янець» зберігаються культові предмети, знайдені під час досліджень давніх храмів: хрест-енколпіон, нагрудна ікона, бронзовий медальйон, розарій та інші знахідки. (niazkamenec.org.ua)
А цього літа до Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника передали ще 51 археологічний артефакт. Серед них — ранньоскіфське вістря стріли, браслет, пряжка, металеві накладки й окуття XIII століття, мушля каурі, ключ від замка та давня кераміка. (Суспільне | Новини)
Меджибіж — ще один кам’яний велетень Поділля
Не менш важливий для історії України — Меджибізький замок.
Це унікальний замковий комплекс XIV–XVI століть, у якому поєдналися фортифікації Великого князівства Литовського та Речі Посполитої, ренесансний палац і замкова церква. (Музейний реєстр України)
А Меджибіж має ще глибший археологічний пласт: поблизу поселення досліджені нижньопалеолітичні стоянки з кам’яними знаряддями та рештками давніх тварин. (Енциклопедія Сучасної України)
Тобто в одному місці можна буквально пройти шлях від світу первісної людини до середньовічної фортеці.
Буша — унікальна пам’ять Вінниччини
На Вінниччині особливе місце посідає історико-культурний заповідник «Буша». Тут збереглися скельний храм, давні оборонні споруди та підземелля. Об’єкти Буші належать до культурної спадщини національного значення. (Вінниця)
Поруч із цим — скельний монастир у Лядові, Немирівське городище, палац Потоцьких у Тульчині та десятки інших пам’яток.
Масштаб спадщини вражає: на державному обліку на Вінниччині перебуває 4330 нерухомих пам’яток, з них 1739 археологічних та 548 пам’яток архітектури й містобудування. (Вінниця)
На Хмельниччині — 255 пам’яток археології та 250 пам’яток архітектури й містобудування, причому 177 архітектурних пам’яток мають національне значення. (Хмельницька обласна адміністрація)
І це лише те, що взято на державний облік.
Поділля, яке можна прочитати як книгу
Трипільська миска. Антична статуетка. Сотні арабських дирхемів. Килим із подільського села. Давній жіночий головний убір. Скіфська стріла. Середньовічний ключ. Хрест із давнього храму. Кам’яні фортеці Кам’янця та Меджибожа. Скелі Буші.
На перший погляд — абсолютно різні речі.
Але разом вони складаються в одну історію.
Історію Поділля як одного з ключових перехресть цивілізацій на українській землі.
Саме тому такі артефакти — не просто музейні експонати. Це матеріальні докази того, що українська історія не починається з ХХ століття, не з Києва і не з одного князівського літопису.
Вона лежить шарами — у землі Вінниччини та Хмельниччини.
І наше завдання сьогодні — не дозволити цим шарам історії зникнути.
Бо те, що одного разу втрачено або знищено, уже не відновить жоден музей.
