По річці Бог тече моя душа,
Смородиновим берегам — причали.
Мені дає поромник відкоша,
І я пливу, чи вже лечу, мов чайка?

Там, вдалині, поглинув горизонт
Надій моїх води невтомне русло.
І спрагле небо змінить свій сезон
На осені пастельні хмари-згустки.

І я себе відчую журавлем,
Що відлітає у далекі далі…
О, Господи! Який вселенський щем
У серці непрожитої печалі…

По річці Бог пливу я у човні,
Що змайстрували невідомі руки…
І журавлина туга у мені,
І крик гортанний в небо від розлуки…

Куди пливу? Який мені маршрут?
Куди тече Смородинова річка?
Допоки на плаву, допоки тут…
А значить, ще не догоріла свічка…

Алла Боровська

*Найдавніша та справжня історична назва річки Південний Буг — Бог.

*Річка Смородина — це міфічна вогняна річка з давніх билин і казок, яка відокремлює світ живих від світу мертвих (Нави).